Національний банк Республіки Білорусь

Проблема створення ефективної банківської системи має особливе значення, зважаючи на такі фактори:

- незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;

- недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки; - недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків;

- неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках стану банківської системи.

У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалася банківська система, а потім уже система регулювання та нагляду. У Білорусії ці процеси відбуваються паралельно, що є, безумовно, ускладнюючим фактором. Водночас країна має й деякі переваги - вона може і повинна скористатися накопиченим світовим досвідом у галузі банківського регулювання та нагляду.[6]

Розділ ІІ

1. Організація готівкового грошового обігу Центрального банку. Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій та безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, нетоварних платежів та розрахунків. Для аналізу кількісних змін грошового обороту на певну дату і за певний період використовуються показники - грошові агрегати, яких у Республіці Білорусь нараховується чотири. Агрегат М1 включає готівкові гроші в обороті та засоби на поточних рахунках. До агрегату М2 відносять агрегат М1 і строкові та ощадні депозити в комерційних банках. Агрегат М3 дорівнює агрегату М2 плюс ощадні депозити у спеціалізованих кредитних установах. Агрегат М4 включає агрегат М3 і депозитні сертифікати великих комерційних банків.[5]

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу НБРБ здійснює: 1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

4) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

5) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Велику роль у регулюванні грошового обігу відіграє антиінфляційна грошова політика НБРБ. До функцій НБРБ належить монопольне право емісії грошей. Щорічно банк вирішує у якій мірі та у якому напрямку змінюється грошова маса у країні. Результати рішень банку зажди висвітлюються у засобах масової інформації. За допомогою відсоткових ставок банк має змогу у тій чи іншій мірі змінити кількість готівки в обігу.[4]

2. Кредитні відносини між Центральним банком та комерційними банками. Як відомо, комерційні банки є установами, які не можуть функціонувати ізольовано від економічного середовища. Держава, в першу чергу зацікавлена в підтримці бездоганної репутації банків, встановлює їм певні обмеження, нормативи, як обов'язкові для виконання, так і рекомендаційні, які регулюють діяльність банків з метою забезпечення їх надійності, ліквідності, платоспроможності. Це проводиться перш за все за рахунок облікової, або дисконтної, політики, а також встановлення норм обов'язкових банківських резервів. [6]

Основні проблемні завдання банківського регулювання та нагляду:

- забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

- захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства;

- створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків.НБРБ проводить державну реєстрацію банків і кредитних установ у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, а також ліцензування банківських операцій.