Національний банк Республіки Білорусь
Розвиток міжнародних фінансових ринків, зростання зовнішньої торгівлі, розвиток нових фінансових продуктів, а також створення Європейського союзу призвели до того, що все більше кредитних установ виходять за рамки національних кордонів. Тому великого значення набуває не тільки конкуренція між закордонними кредит¬ними установами, а й співпраця з ними.
Банківська система є основною ланкою усієї фінансової системи країни. Її становлення та подальший розвиток залежить від багатьох факторів - історичного, політичного, економічного. Центральний банк - це головна фінансова установа банківської системи кожної країни. Можна сказати, що саме від роботи такого банку залежить ефективне функціонування грошово-кредитної системи усієї держави.
Метою даної роботи є вивчення головних засад функціонування Центрального банку Республіки Білорусь, його грошово-кредитної політики, історії становлення та основних проблем функціонування.
Розділ І
1. Історія створення Центрального банку. Історія банківської системи Білорусі взагалі та Нацбанку Республіки Білорусь (НБРБ) мала схожі етапи становлення, що і Україна, адже до грудня 1990 р. Республіка Білорусь входила до складу СРСР, а банківська система була одноярусною, тобто комерційні банки та інші фінансові установи просто не існували.
Отже, 21 грудня 1990 р. були прийняті Закони „Про Національний банк Республіки Білорусь” та „Про банки та банківську діяльність в Республіці Білорусь”. Усі установи банків СРСР на території Білорусії були оголошені її власністю. На основі Білоруського Республіканського банку держбанку СРСР був створений Національний банк Республіки Білорусь. Спеціалізовані державні банки стали акціонерними комерційними: Белагропромбанк, Белвнешекономбанк, Белбізнесбанк, Белпромстройбанк, а також Ощадний банк. Наприкінці 80-90-х рр. почали створюватися на акціонерній та пайовій основі комерційні банки. Серед них- Беларусбанк, Приорбанк, Бресткомбанк, Комплекс банк та інші.
Беручи до уваги досвід зарубіжних країн, Білорусія створила дворівневу банківську систему: головна ланка -НБРБ та друга ланка - комерційні банки та інші небанківські фінансово-кредитні установи. НБРБ почав провадити власну єдину грошово-кредитну політику разом із Урядом Республіки. Головною метою діяльності НБРБ стало і залишається чинним - робота по організації грошового обігу в країні.[3]
2. Статус Центрального банку. НБРБ є центральним банком і державним органом Республіки Білорусь, діє виключно на користь Республіки Білорусь.
НБРБ підзвітний Президенту. Підзвітність НБРБ Президенту Республіки Білорусь зокрема означає:
- затвердження Президентом Статуту НБРБ , змін та доповнень, що вносяться до нього;
- призначення Президентом з відома Ради Республіки Національних зборів Республіки Білорусь Голови і членів Правління НБРБ, звільнення їх з посади з повідомленням Ради Республіки Національних зборів;
- визначення Президентом аудиторської організації для проведення аудиторської перевірки діяльності НБРБ;
- затвердження Президентом річного звіту НБРБ з урахуванням аудиторського висновку і розподілу прибутку.
Майно НБРБ знаходиться у власності Республіки Білорусь і закріплено за ним на праві оперативного управління.
НБРБ відповідно до цілей своєї діяльності і в порядку, встановленому законодавством, здійснює повноваження по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном, включаючи золотовалютні резерви. Вилучення і передання зобов'язань по вказаному майні не допускаються, за винятком випадків, передбачених в законодавчих актах. Статутний фонд НБРБ призначений для забезпечення діяльності і виконання зобов'язань цього банку, який утворюється за рахунок його прибутку, цільових надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством.
Розмір статутного фонду НБРБ - 300 мільярдів білоруських рублів.[2]3. Форми організації Центрального банку. НБРБ є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба і написом „Національний банк Республіки Білорусь”. Його повне найменування: на білоруській мові - Нацыянальны банк Рэспублiкi Беларусь;