Національний банк Республіки Білорусь

Термін «золотовалютні резерви» означає запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій. Валютний резерв НБРБ формується за рахунок таких джерел:

а) операцій на внутрішньому валютному ринку;

б) кредитних коштів, які НБРБ та уряд отримують від Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, інших міжнародних валютно-фінансових організацій, а також іноземних держав;

в) доходів, які є результатом його операцій з власними коштами на зовнішньому ринку. Офіційні валютні резерви Республіки Білорусь почали поповнюватися за рахунок золота, яке накопичується та видобувається в країні. Обсяги видобутку на сьогодні незначні, але в перспективі нові методи господарювання та сучасні технології видобування золота дадуть змогу збільшити його запаси як резервної валюти. Державна скарбниця НБРБ є окремим структурним підрозділом центрального апарату НБРБ. Її призначення - створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та інших коштовностей, проводити з ними відповідні операції з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів, які зараховуються на баланс НБРБ.

Основними функціями та завданнями Державної скарбниці є:

1) накопичення, облік і зберігання резервних запасів коштовних металів та каменів, інших коштовностей з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів Республіки Білорусь і забезпечення державної таємниці про їхні запаси;

2) купівля і продаж (монетарних) коштовних металів і каменів та виробів із них, інших коштовностей як на території Республіки Білорусь, так і за її межами за рішенням НБРБ;

3) здійснення за рішенням Правління НБРБ операцій щодо розміщення коштовних металів на рахунки і вклади в іноземних банках та проведення інших операцій з коштовними металами відповідно до міжнародної банківської практики; 4) підготовка пропозицій НБРБ про надання комерційним банкам ліцензій на здійснення операцій з коштовними металами та каменями;5) у межах виділених НБРБ коштів здійснення розрахунків з підприємствами, установами, організаціями за придбані або реалізовані коштовні метали, камені тощо; 6) передача заводам для афінажу і переробка брухту коштовних металів і забезпечення повернення до Державної скарбниці зливків цих металів після афінажу; 7) розробка проектів закупівельних та відпускних цін на коштовні метали та камені.[1] 5.5. Регулювання поточних валютних операцій. Поточні валютні операції поділяються на торговельні і неторговельні. До поточних торговельних валютних операцій належать, зокрема:

- розрахунки між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності у межах торговельного обороту, включаючи кредитування експортно-імпортних операцій на термін не більше як 180 днів;

- розрахунки у межах торговельного обороту, які здійснюються на території Республіки Білорусь в іноземній валюті за умови наявності індивідуальної ліцензії НБРБ або у грошовій одиниці Республіки Білорусь за умови, що хоча б однією зі сторін операції є нерезидент;

- розрахунки у межах торговельного обороту між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через інших юридичних осіб-резидентів відповідно до посередницьких договорів (контрактів), інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства;

- операції на міжбанківському валютному ринку Республіки Білорусь;

- оплата фізичними особами товарів (робіт, послуг) з використанням пластикових карток та чеків.

Загальний порядок проведення поточних торговельних валютних операцій резидентами та нерезидентами визначається відповідними законодавчими актами.