Економічний аналіз та регулювання діяльності комерційного банку

і в іноземній валюті. До залучених комерційними банками коштів

відносяться кошти, що знаходяться на депозитних, розрахункових,

поточних, бюджетних рахунках юридичних і фізичних осіб, а також кошти

інших загальнобанківських рахунків.

НБУ встановлює норму обов'язкових резервів у певному розмірі від суми

залучених коштів незалежно від джерел та строків залучення вкладів і

депозитів.

Потягом 1991-1993 рр. норма резервних вимог була встановлена на рівні

10-15% від суми залучених коштів у національній валюті, і зберігалися на

окремих рахунках комерційних банків в НБУ. У грудні 1993 р. з метою

уповільнення темпів інфляції НБУ підвищує рівень обов'язкових резервних

вимог до 20-60% від суми залучених банками коштів. Це призвело до

погіршення ліквідності банків та заблокування міжбанківських

розрахунків. Для пом'якшення ситуації НБУ на початку 1994 р. знизив

норму резервних вимог до 15% від суми залучених банками коштів, а в кінці року зобов'язує комерційні банки сформувати додаткові обов'язкові

резерви у розмірі 20% від суми пролонгованих та прострочених позик. З 1

квітня 1997 р. була встановлена єдина норма резервних вимог у розмірі

11% від суми залучених коштів як у національній, так і в іноземній

валюті незалежно від джерел та строків залучення. Восени 1997 р. НБУ

підвищив норму резервних вимог до 15% від суми залучених банками коштів,

зменшив частку резервів, яка може бути покрита готівкою в касах

комерційних банків. У вересні 1998 року з метою зменшення обсягу

гривневої маси на валютному ринку НБУ підвищив норму обов'язкових

резервних вимог до 16,5%.

Розрахунковий період дотримання резервних вимог встановлюється, як