ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У БАНКУ
1. Прибуток минулих років – це залишковий результат діяльності за минулі роки або фонди банку, створені установами за рахунок відрахувань від чистого прибутку відповідно до Положення про фонди банку, а саме:
2. Резервний фонд створюється згідно закону України “Про банки та банківську діяльність” та Закону України “Про господарські товариства” в розмірі не менше 5% від суми фактично отриманого прибутку за рік до досягнення 25% статутного фонду.
3.Фонд страхування активних операцій створюється з метою забезпечення стабільної діяльності банку, покриття негативних результатів діяльності від непередбачених обставин.
4 .Централізований фонд розвитку та фонд розвитку банку установ, що є забезпеченням розвитку матеріально-технічної бази банку.
5. Результат поточного року – це чистий прибуток, що визначається за правилами фінансового обліку як різниця між доходами (балансовими рахунками 6 класу) та видатками (балансовими рахунками 7 класу). Використовується на виплату дивідендів. Сума підтверджена зборами акціонерів прибутку, що залишився в банку після сплати дивідендів, розподіляється до фондів відповідно нормативів розподілу капіталу.
Відображається капітал банку на рахунках 5-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.11.97 №388.
Управління капіталом в АППБ “Аваль” передбачає такі етапи:
•Розподіл прибутку та фондів банку
•Підтримання власного капіталу на рівні, достатньому для здійснення місії банку.
Останнім часом спостерігається планомірне зростання питомої ваги власного капіталу та зниження питомої ваги залучених коштів у пасивах АППБ “Аваль” .
АППБ “Аваль” постійно управляє капіталом, намагається нарощувати свою капітальну базу через:
а) збільшення активів банку: додаткові ризики, що їх приймає банк для отримання додаткових доходів, повинні бути компенсовані нарощенням капіталу;
б) наявністю інфляції, яка зменшує реальний розмір капіталу (хоч і підвищує вартість його активів та зобов’язань), що також вимагає додаткової капіталізації.
Нарощення капітальної бази відбувається в основному за рахунок внутрішніх джерел та дивідендної політики. Внутрішні джерела нарощення капіталу передбачають використання для цих цілей прибутку.
Збільшення банківського капіталу за рахунок зовнішніх джерел може відбуватись за рахунок емісії простих та привілейованих акцій, капітальних боргових зобов’язань, а також з неемісійних джерел: шляхом продажу чи здавання в оренду активів банку.
Одним з елементів менеджменту операцій пов’язаних з банківським капіталом є процес планування потреби в капіталі. Умовно його можна розбити на такі етапи:
1-й етап. Спершу менеджери визначають який розмір капіталу необхідний банку для досягнення його стратегічних цілей. Це робиться виходячи із попередньо намічених фінансових орієнтирів розвитку банку (фінансових планів). В рамках даних планів складаються прогнозні баланси, звіти про прибутки-збитки, визначаються ймовірні прибутки на кілька років. Різниця між прогнозованими активами та зобов’язаннями буде означати обсяг необхідного капіталу. При цьому слід враховувати, що обсяг капіталу не повинен бути меншим за вимоги регулюючих органів.