Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

Лізинг з повним обслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але угода передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює поставку необхідних сировинних матеріалів для роботи данного обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та надає деякі інші послуги.

Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов‘язковою.

Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.

Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає ассоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, а лізингова компанія - організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.

2. Стан лізингу в сучасних умовах розвитку економіки України.

2.1.Ефективність лізингу.

Широке розповсюдження лізингового бізнесу на формуючому вітчизняному ринку лізингових послуг в значній мірі залежить від рівня ефективності лізингових операцій.

Визначення ефективності лізингу необхідно, поперше, для обозначення вигідності лізингу в порівнянні з іншими формами фінансово – господарських операцій, подруге, для глибокого економічного аналізу відновлень доходів від проведення лізингової угоди к єдиночасовим і поточним затратам на іх одержання.

Ефективність лізингових операцій предвизначається впливом більшого числа факторів. Фактори ефективності наводяться в Таблиці №1.

Многогранність лізингу як економічної категорії, вплив значної більшості факторів на його ефективність, в теперишній час ускладнює задачу визначення економічної вигідності лізингу.

Якщо після закінчення договору можна здостатнею точністю визначити сумарний ефект і ефективність лізингової операції то вначальній стадії, на етапі прооботки альтернативних варіантів субєктами лізингу буде ускладненно.

Методика визначення ефективності лізингових операцій повинна носити науково - прикладний характер.

Основою економічного механізму взаємивигідних відносин між лізингодавачем і лізингоодержувачем являється розмір лізингових платежів.

Лізиногові платежі виплачуються в період дії лізинговоі угоди і включають в себе амортизаційні відрахування на повне відтворення переданого в лізинг майна і лізинговий відсоток.

Лізинговий відсоток повинен покривати лізингодавачеві накладні витрати по лізингової угоди, а також забезпечити лізингодачу прибуток Джерело виплати лізингового відсотка – сукупний дохід лізингоодержувача, який зявляється в періоді використання майна.

Крім того, по визначенню фактичного розміру лізингових платежів необхідно враховувати коефіцієнт дисконтування – очикувану норму доходу від капітальних вкладеннь в лізингову операцію в розглядаємому році:

αt=1/(1+і)ⁿ (2.1)