Основні операції та документи банківської справи

План

1. Використання векселів

2. Факторингові операції

Література

1. Використання векселів

Вексель займає особливе місце в системі безготівкових розрахунків, оскільки може безпосередньо використовуватися для погашення боргових зобов’язань поза банками. Однак оберненість векселя обмежена. Він повинен оплачуватися грошима як законним платіжним засобом.

В Україні ще не створені умови (економічні, правові, організаційні) для широкого використання векселів у розрахунках. Уперше господарчим органам було дозволено застосовувати векселі у розрахунках Законом “Про підприємства в Україні”, прийнятим у 1991 р. У червні 1992 р. Верховна Рада України прийняла Постанову “Про застосування векселів у господарському обігу”, якою Україна, власне, приєдналася до вексельного закону, прийнятого на Женевській вексельній конференції в 1930 р. Це відкрило шлях для вступу України в міжнародний вексельний обіг. Новим кроком у розвитку вексельного обігу стало вдосконалення Національним банком у лютому 1993 р. “Порядку вчинення банками операцій з векселями”, яким встановлено порядок надання вексельних кредитів і проведення банками комісійних операцій з векселями.

У практиці вексельних розрахунків найчастіше використовується перекладний вексель (тратта). В угоді з використанням тратти зазвичай беруть участь три особи:

• векселедавець (трасант), що виписує вексель і дає наказ іншій особі про його сплату;

• платник за векселем (трасат), якому даний наказ про оплату векселя;

• одержувач грошей (ремітент), що володіє векселем, пред’являє його до сплати трасату та одержує гроші. Якщо векселедавець наказує сплатити йому ж, то в угоді будуть брати участь тільки дві особи – трасант і трасат. Оскільки власник векселя має право передати тратту шляхом індосаменту іншій особі для погашення свого боргу, число осіб, що беруть участь у вексельній угоді, може збільшуватися. У їх складі намагаються бути і банки.

Використання векселя в розрахунках можна проілюструвати у вигляді схеми, представленої на рис 3.1 [34].

Рис. 3.1. Схема використання векселя в розрахунках

Оптовий продавець А, придбавши товар у виробника В (операція 1) і продавши його роздрібному продавцю Б (операція 2), виписує вексель терміном погашення 10 днів на продавця Б і розраховується ним з виробником В (операція 3). Останній пред’являє вексель продавцю Б для акцепту (операція 4). Ставши власником акцептованого векселя, В розраховується ним з постачальником Г за сировину (операції 5 і 6). Постачальник Г намагався розрахуватись траттою за своїми зобов’язаннями, але йому потрібні були гроші, і він врахував її в своєму банку Е (операції 7 і 8). Через декілька днів банку Е теж стали потрібні гроші, і він переоблікував вексель у центральному банку Ж (операції 9 і 10). При настанні терміну платежу за векселем центральний банк пред’явив вексель банку Д, що обслуговує акцептанта векселя Б, і списав суму векселя з кореспондентського рахунка цього банку (операції 11 і 12). Банк Д списує суму векселя з рахунка акцептанта Б (операція 13) і вручає останньому сплачений вексель (операція 14).

Векселі виписуються на бланках стандартної форми і мають суворо встановлений набір реквізитів:

• назву “вексель” у тексті документа;