Економічна сутність та методологія оперативного контролю
Це пояснюється тим, що кожний вид міжнародної економічної діяльності має свою специфіку. Відповідно будуть застосовуватись певні (специфічні) методи та прийоми як оперативного обліку, так і оперативного контролю.
Слід також ураховувати, що практичне застосування методів контролю визначається різними видами специфічних чинників «методологічного методичного, організаційного, технічного, технологічного, економічного, ергономічного …харак¬теру» [160, с. 15].
Контроль — складова діяльності з управління економікою. Об’єктом контролю є в самому широкому розумінні цього слова поведінка (дії) людей — учасників економічного процесу. Будучи самостійною функцією управління економікою, контроль не поглинає інші функції, а проникає в них, активно впливаючи на ефективність їх використання.
Рис. 4.6. Методи та прийоми документального контролю
Зв’язок контролю з функцією регулювання і планування виражається не тільки в перевірці виконання управлінських рішень, реалізації їх господарських та фінансових планів. Одночасно контроль фактичного стану об’єкта управління дає можливість суб’єкту управління своєчасно реагувати на події, що відбуваються, при необхідності коригувати раніше прийняті управлінські рішення. Досліджуючи ступінь обґрунтованості прогнозних показників, контроль допомагає підвищенню їх оптимальності та їх прогнозуванню.
Тісне переплетіння функцій обліку та внутрішньогосподарського оперативного контролю виявляється насамперед у тому, що господарський облік у всіх трьох його видах (бухгалтерський, оперативний та податковий) слугує джерелом інформації необхідної для здійснення постійного і дійового контролю. Важливим суб’єктом обох функцій (обліку та контролю) на підприємствах та в установах є бухгалтерська служба, яка має пильно слідкувати за збереженням та законністю використання матеріальних цінностей та грошових коштів, додержанням фінансової дисципліни на всіх ланках виробництва. З іншого боку, при допомозі зовнішнього (відомчого та позавідомчого) контролю виявляються та усуваються помилки та недоліки в постановці обліку та звітності (наприклад, недостовірність звітних даних).
В умовах автоматизованих систем управління взаємозв’язок контролю з іншими функціями керівництва виражається, крім того, в організації планової, облікової, аналітичної та контрольно-ревізійної роботи на спільній інформаційній основі для різноманітних функціональних підсистем керівництва.
З урахуванням усього вищезазначеного, сутність контролю як однієї з функцій управління в найбільш загальній формі можна визначити як систему нагляду та перевірки процесу функціонування і фактичного стану об’єкта керівництва з метою оцінювання обґрунтованості та ефективності прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання, виявлення відхилення від вимог цих рішень.Контроль виступає як пункт управлінського циклу на тій його стадії, коли фактичні результати впливу на об’єкт управління зіставляються з вимогами прийнятих рішень, а при виявленні від’ємних відхилень встановлюються їх причини та винуватці, уживаються заходи до поліпшення стану справ. Щоб виконувати таку роль, контроль має бути оперативним, точним, економічним. Активна роль контролю в управлінні полягає в тому, що він не обмежується тільки констатацією допущених відхилень від вимог управлінських рішень. Його дані використовуються для підтримки динамічності всієї системи управління, прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Сутність контролю не може бути розкрита у відриві від сфери управлінської діяльності, яку він обслуговує. Насправді нема «контролю взагалі», а є контроль конкретного змісту і конкретних форм.
Контроль зовнішньоекономічної діяльності являє собою інтег¬ровану частину всіх вище перерахованих систем контролю.
Об’єктом оперативного контролю зовнішньоекономічної діяльності є господарські та фінансові операції і процеси підприємств, об’єднань та установ з позиції законності, достовірності, доцільності, економічної ефективності, забезпечення збереження приватної власності.
Основний напрямок розвитку контролю зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, щоб забезпечити органічне поєднання запобігання недолікам та порушенням, їх виявлення і ліквідацію, повніше виявляти та швидше впроваджувати в дію невикористані резерви підвищення ефективності та якості роботи на всіх ланках процесу зовнішньоекономічної діяльності.