Економічна сутність та методологія оперативного контролю
— професори О. С. Нарінський, Н. Г. Гаджієв — за характерами суб’єктів контролю, за обсягом діяльності, за часом проведення контрольних заходів.
До речі, першим, хто висловив думку про те, що контроль мо¬же бути організовано до, під час та після здійснення певних господарських дій (фінансово-господарських операцій) був Ф. Беста. Також він перший у зв’язку з цим поділив контроль на попередній, поточний, подальший [335, с. 129].
Не проводячи детального аналізу позитивних та негативних моментів класифікації форм контролю, що запропоновані різними авторами у радянській та сучасній літературі, пропонуємо таку їх класифікацію.
Перша класифікація форм контролю — за ознаками суб’єкта та об’єкта контролю (див. рис. 4.1).
Наступна класифікація форм пропонується за цілями та сферами контролю (див. рис. 4.2).
Рис. 4.1. Класифікація форм контролю за суб’єктами та об’єктами
Рис. 4.2. Класифікація форм контролю за цілями та сферами
Далі можна навести класифікацію форм контролю за обсягом та часом проведення (рис. 4.3).
Рис. 4.3. Класифікація форм контролю за обсягом та часом проведення
Кожний процес можна поділяти на окремі його стадії, і відповідно його контролювати. Також можна вести контроль відповідно до результатів контрольованого процесу. Тоді пропонується така класифікація (див. рис. 4.4).
Рис. 4.4. Класифікація форм контролю за стадіями та результатами контрольованого процесу
Найбільш аргументована і детальна класифікація видів контролю наведена в підручнику з теорії фінансово-господарського контролю і аудиту професором М. Т. Білухою: за періодичністю (попередній, оперативний, заключний), за інформаційним забезпеченням (документальний, фактичний), за формами здійснення (превентивні перевірки, поточні, тематичні, ревізії) [40, с. 22—27].Наведена класифікація форм контролю (рис. 4.1—4.4) звичайно, не повністю відображає всі його спектри. Чітко і просто класифікувати можна було б в умовах функціонування однієї форми власності. Тепер, коли існує кілька форм власності та господарювання і вони переплітаються, як це має місце в умовах міжнародної економічної діяльності: учасниками є представники державної власності, приватної; різні за формою управління суб’єкти (міністерства, державні та комерційні банки, державні підприємства, акціонерні, приватизовані тощо), форми оперативного контролю в багатьох випадках переплітаються.
Це зумовлює, по-перше, функціонування зовнішнього держав¬ного контролю щодо державних структур або структур, що виконують завдання загальнодержавного значення, а по-друге — функціонування різних форм контролю діяльності приватних структур.
Форми оперативного контролю нерозривно пов’язані з методами та прийомами. В основному автори їх поділяють на методи і прийоми фактичного та документального контролю (рис. 4.5—4.6).
Рис. 4.5. Методи та прийоми фактичного контролю
Документальний контроль має значно більше методів та при¬йомів. Але, як зазначав професор М. В. Кужельний, «прийоми і методи фактичного та документального контролю існують відносно, і такий поділ умовний. Але він необхідний, щоб можна було більш предметно враховувати …взаємозв’язок фактичного та документального контролю і цілеспрямовано працювати над удосконаленням його методики, визначенням функціона¬льних обов’язків економічних та технічних служб щодо здійснення попереднього, поточного та подальшого контролю…» [160, с. 14].
Після розгляду вищезазначених форм, методів, прийомів оперативного контролю за даними оперативного обліку можна дійти висновку, що не всі вони підходять для застосування в оперативному обліку за міжнародними економічними операціями.