Економічна сутність та методологія оперативного контролю

Оперативний контроль здійснюється за тими елементами фінансово-господарських операцій, які є або незавершеними процесами локальної дії, або завершеними, але теж локальними.

Оперативно-облікова та оперативно-контрольна інформація про певні елементи міжнародної економічної діяльності може ще не мати первинного відображення в бухгалтерському обліку (статистичній звітності), але вже необхідна керівництву підприємства або відповідним державним органам виконавчої влади для оперативного керівництва (управління) економічними явищами та процесами.

Оперативний контроль насамперед здійснюється з метою виявлення відхилень та оперативного керівництва (регулювання) явищами та процесами. «Розвиток методології у сфері оперативного контролю пов’язаний з вирішенням найважливіших питань вироблення загальної логіки організації контролю, що дасть змогу перетворити його в чітку функціонуючу систему попереднього, поточного та подальшого виявлення відхилень» [262, с. 79].

З цією метою у галузі міжнародної економічної діяльності, ураховуючи специфіку кожної групи операцій за економічною сутністю, необхідно розробляти та визначати таке:

схеми оперативного контролю для різних рівнів оперативного управління діяльністю;

контрольні показники;

терміни контролю за оперативно-обліковими показниками;

форми організації контролю;

центри відповідальності;

головний координаційний центр тощо.

Слід визначити, яку роль відіграє оперативний контроль в оперативному керівництві (управлінні) підприємством за міжнародними економічними операціями.

Наступним організаційним кроком має бути визначення форм оперативного контролю. Як відомо, контроль, як і облік, завжди існував при різних суспільних формаціях. Це пояснюється суперечностями між власниками і управлінцями, власником і податківцями, державою і власником тощо.

У будь-якій країні існує контроль за фінансово-господарською діяльністю, як внутрішній для забезпечення власних інтересів, так і зовнішній з боку державних органів, фіскальних та наглядових служб, податкових інспекцій, банків для здійснення покладених на них контрольних функцій та задоволення їх потреб.

В основному всі дослідники — М. Т. Білуха, В. Г. Афанасьєв, В. І. Валуєв, Г. Х. Попов, А. Файоль, І. П. Шадрін, Г. Х. Шахна¬заров уважають контроль загальною функцією управління.

У працях зазначених авторів мова йде про економічний контроль і головним чином — фінансово-господарський. З метою скорочення, як це робить більшість авторів, ми обмежуємось терміном «контроль».

У спеціальній та навчальній літературі форми контролю поділяють за різними ознаками:

— професор Л. М. Крамаровський — за часом здійснення, джерелами контролю, формами реалізації;

— професори Н. Н. Новиченко, С. С. Тимошенко, І. М. Ренду¬хов — за часом здійснення, джерелами даних;