Економічна сутність банківського капіталу

Практично всі наведені вище визначення поняття «капітал» загалом можна охарактеризувати як макроекономічні. Якщо ж розглядати капітал з погляду окремого суб’єкта господарювання, то він складається з грошей та вартісної оцінки матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що можуть використовуватися в процесі продукування. Наголосимо, що оцінена в грошовій формі матеріально-речова частка майна є складовою капіталу.

З цієї точки зору принципово важливим є співвідношення між власним капіталом, тобто капіталом, який належить суб’єкту господарювання на правах власності, та залученим зі сторони (чужим) капіталом, тобто зобов’язаннями суб’єкта господарювання перед вкладниками і кредиторами, які мають бути виконані у встановлений термін. З огляду на це не можна погодитись із визначенням капіталу як активів корпорації за мінусом її боргових зобов’язань [208, с. 110]. З такого визначення випливає, що капітал — це, по суті, залишковий інтерес корпорації в активах за вирахуванням зобов’язань. У такому разі правильніше говорити про частину активів, сформовану за рахунок власних джерел суб’єкта господарювання, тобто про власний капітал.Наведене дає підстави для висновків, які складуть основу підходу до розгляду питання сутності банківського капіталу. По-перше, поняття «капітал» багатозначне, відображає різні аспекти реалізації цієї економічної категорії. По-друге, у процесі обігу капітал виступає не лише в продуктивній і товарній формах, а й у грошовій. Грошовий капітал у широкому розумінні розглядається як вартісна форма всього дійсного капіталу. По-третє, важливим у характеристиці капіталу є те, що він за суттю — вторинний фактор виробництва, запас уречевлених засобів виробництва та частка запасів багатства країни, використовувана з метою одержання прибутку. По-четверте, отримання прибутку передбачає використання як матеріальних, так і людських факторів виробництва. По-п’яте, слід виокремлювати поняття «капітал» на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. По-шосте, не слід обмежувати поняття капіталу лише грошовими коштами. Доцільно відносити до нього й інші види активів — матеріальні, нематеріальні та фінансові. Це пов’язано з тим, що такі види активів здатні приносити банку доходи або сприяти їх отриманню. По-сьоме, розвиток кредитних відносин, капіталізація економічних (у тому числі грошових) відносин вплинули на роздвоєння грошей на «гроші як гроші» та «гроші як капітал». Для грошей, що функціонують у ролі капіталу, головною метою стає отримання додаткової вартості, а не просто обслуговування обміну товарів і одержання завдяки цьому необхідної на даний момент споживчої вартості. «У цьому відношенні, — підкреслює А. Гальчинський, — зазначена грошова форма виступає як найзагальніша ірраціональна форма руху (обігу) капіталу, абстрактний вираз його всеосяжного втілення, як перетворена форма грошового капіталу» [94, с. 196]. Отже, «гроші як капітал» є більш високим рівнем реалізації грошових відносин. Вони реалізуються через дві функції грошей — як засіб платежу та як засіб нагромадження. Це дає підстави зробити висновок, що «гроші як капітал» з’явилися на дещо вищому етапі товарного виробництва та обігу: на початковому етапі товарних відносин зароджуються гроші як звичайний посередник обміну товарів і послуг, гроші як товар; під впливом розвитку кредитних відносин гроші-товар розширюють своє функціональне призначення, переходять зі сфери простого товарного обігу у сферу обігу капіталу, де вони реалізують свою додаткову споживчу вар¬тість, тобто здатність функціонувати в ролі грошового капіталу. Матеріальним носієм «грошей як капіталу» є кредитні гроші, тобто неповноцінні гроші, які виникли на базі кредитних відносин та існують у формі різних боргових зобов’язань. Самі кредитні гроші відбивають різнопорядкові за економічною суттю відносини — обслуговувати не лише обіг капіталу, а й обіг товарів, що в останньому випадку їм у принципі не притаманно. Однак кредитні гроші, маючи специфічну форму вартості — купівельну спроможність, дають змогу придбати на них певну масу товарів і послуг, а маючи здатність функціонувати як грошовий капітал, забезпечують отримання їх власниками певного доходу у вигляді процента. Одна з функціональних форм грошового капіталу — позичковий капітал, який надається його власником у тимчасове користування підприємцеві з метою отримання прибутку у вигляді позичкового процента. У результаті відбувається роздвоєння капіталу на капітал-власність і капітал-функцію. На відміну від продажу звичайного товару позичковий капітал надається в позичку, тобто відчужується від свого власника на визначений строк і на засадах повернення з позичковим процентом. Позичковий капітал органічно пов’язаний з банками, оскільки фактичне перетворення грошей у позичковий капітал відбувається тоді, коли вони акумулюються в банках і використовуються ними у виробничих цілях, тобто будуть використані як капітал. Однак банки надають кредити не лише на виробничі цілі. Важливим об’єктом їх кредитування є споживчі цілі фізичних осіб, тобто цілі, безпосередньо не пов’язані з процесом продукування.

Складність і багатогранність категорії «капітал» суттєво впли¬нули на трактування сутності банківського капіталу. У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі та практиці термін «банківський капітал» уживається досить часто, і залежно від контексту в це поняття вкладається різний зміст. Так, деякі економісти під банківським капіталом розуміють «сукупність грошових капіталів (власних і залучених коштів), якими оперують банки. Будучи вкладеними в банківську справу, вони приносять власнику банківський прибуток» [113, с. 76, 77]. На думку інших, банківський капітал — це відокремлена грошова форма промислового капіталу, підпорядкована у своєму русі кругообороту промислового капіталу [162, с. 15]. Спільним у цих визначеннях є те, що банківський капітал пов’язується з грошовим капіталом, різновидом якого він є.Іншого погляду у визначенні поняття «банківський капітал» дотримується В. В. Кисельов: «Ресурсна база комерційного банку — це той сукупний капітал, який створюється в результаті проведення банком політики збільшення власного капіталу та залучених коштів і використовується для здійснення активних операцій з метою реалізації суспільних і власних інтересів» [130, с. 99]. Як бачимо, за цим визначенням банківський капітал містить не лише власний капітал і використовується банком для реалізації інтересів; сукупний капітал називається ресурсною базою комерційного банку.