Економічна сутність банківського капіталу
В економічній літературі існує багато розбіжностей та невизначеностей у трактуванні суті банківського капіталу. Це помітно ускладнює подальший розвиток не лише теоретичних засад, а й практики формування та використання банківського капіталу. Від правильного розуміння суті банківського капіталу значною мірою залежать взаємовідносини між банками та їх клієнтами, а також регулювання банківської діяльності та нагляду. Відсутність єдиного погляду на визначення суті банківського капіталу зумовлена, головним чином, неоднозначністю визначення поняття «капітал», одним із різновидів якого є капітал банківський. Докладніший розгляд цього питання допоможе з’ясувати підходи до визначення поняття «банківський капітал», ґрунтовніше зрозуміти його суть і понятійний апарат, використовуваний для характеристики банківського капіталу.
Багато дослідників уважають, що капітал являє собою форму багатства, яка ототожнюється з сукупністю засобів виробництва. За висловом А. Сміта, капітал — це запас, який використовується для господарських потреб і приносить дохід [172, с. 239]. Дж. С. Мілль розглядав капітал як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці [там само, с. 240], А. Маршалл — як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але які не є безплатними дарами природи [152, с. 234].
Поширеним є погляд на капітал як на один з виробничих чинників, що поряд з працею і землею приносить дохід. Так, у підруч¬нику «Мікроекономіка» зазначається, що капітал — це «один з тріади продуктивних факторів виробництва. Капітал складається з вироблених товарів тривалого користування, які використовуються у виробництві» [204, с. 624].
У західній та російській економічній літературі існує погляд, згідно з яким капітал ототожнюється з грошовою формою, з сумою грошей, з коштами та з ресурсами. «Экономическая энциклопедия» містить таке визначення: «Капітал — це те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг; вкладене в справу, функціонуюче джерело у вигляді засобів виробництва» [236, с. 271]. Й. Шумпетер писав: «Ми визначаємо капітал як суму грошей та інших платіжних засобів, що в будь-який момент можуть бути надані в розпорядження підприємцеві» [234, с. 239]. П. Роуз під терміном «капітал» розуміє кошти, які внесені до банку його власниками і складаються в основному з акціонерного капіталу, резервів і нерозподіленого прибутку [197, с. 710].
З огляду на ці та інші визначення поняття «капітал», що існують в економічній літературі, можна виснувати таке:
Для визначення сутності капіталу використовуються різні терміни, зокрема «запас», «сукупність речей», «фактор виробництва», «ресурси», «сума грошей» тощо. Однак, незважаючи на термінологічні відмінності, поняття «капітал» трактується дослідниками як економічна категорія, тобто така, що реалізується у сфері економічної діяльності та економічних відносин.
У визначеннях капіталу увага акцентується на тому, що це одна з форм багатства, причому використовувана для задоволення не стільки поточних, скільки майбутніх потреб.
Деякі з наведених вище підходів до визначення капіталу дещо однобічні, оскільки пов’язують його з матеріально-уречев¬леною формою. При цьому розрізняють основний капітал (засоби виробництва) та оборотний капітал (предмети праці). Водночас капітал має вартісну (грошову) форму, в якій стираються специфічні ознаки дійсних факторів виробництва. У цьому разі капітал виступає в найабстрактнішій функціональній формі, його втіленням стають гроші як капітал, гроші як носій самозростаючої вартості. Грошовий капітал призначається для придбання факторів виробництва, забезпечення безперервності руху капіталу у сферах виробництва та обігу.
Капітал розглядається як накопичена (минула) праця або як накопичене багатство, що створює необхідні умови виробничого процесу. Однак капітал як один із факторів виробництва може реалізувати себе через своє поєднання з особистим, людським фактором виробництва. Капітал створює умови для праці, є її матеріальною базою. Тому речові фактори виробництва дістали наз-ву «фізичного капіталу», а особисті, людські фактори — «людського капіталу». Під останнім розуміють утілену в індивіда потенційну здібність приносити дохід, а інвестиціями в людський капітал називають витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підтримання здоров’я тощо. В індустріальному суспільстві основною фор¬мою багатства є основний капітал, а у постіндустріальному — людський капітал. Інвестиції в людський капітал потребують тривалішого періоду, ніж у основний капітал. Однак після накопичення людський капітал здатний давати на кожну одиницю додат¬кового інвестування більшу економічну віддачу. За офіційними оцінками в Японії, зокрема, понад 80 % продуктивного багатства зосереджено у формі людського капіталу.Капітал, як будь-яка економічна категорія, має не тільки матеріально-речовий зміст, а й суспільну форму. Якщо дотримуватися такого підходу, то капітал охоплює також виробничі відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва. Різні складові капіталу відіграють неоднакову роль у створенні вартості та додаткової вартості. Одна частина, що авансується на придбання засобів виробництва, є незмінною й переноситься кон¬кретною працею на новостворений продукт, називається постійним капіталом. Його речова форма бере участь у процесі праці фактором виробництва, споживання вартостей, але не створює додаткової вартості. Інша частина, що авансується на придбання робочої сили й змінює свою вартість у процесі виробництва, називається змінним капіталом. Лише змінний капітал збільшує первісну вартість, тобто не лише відтворює власний еквівалент, а й створює додаткову вартість. Саме в єдності двох сторін капіталу — його матеріально-речового змісту і суспільної форми — розкривається глибинна суть даної категорії.