Як людина пізнає Всесвіт
Ще одна істотна риса сучасного наукового підходу до пізнання світу - уявлення про те, що в природі немає абсолютної визначеності наперед. Існує об'єктивна ви¬падковість. Однак випадкові події і явища також під¬порядковуються об'єктивним закономірностям - стати¬стичним.
До характерних особливостей сучасної науки (йдеть¬ся у даному випадку про радянську науку) належить і її тісний зв'язок з філософією діалектичного матеріа¬лізму.
Таким чином, для сучасного природознавства харак¬терний динамічний підхід до вивчення природи, чітке розуміння справжнього характеру природних явищ, не¬скінченного розмаїття навколишнього світу, відносності
будь-якого досягнутого рівня знань, необхідності безна¬станного пошуку нового, глибоке усвідомлення діалек¬тичного характеру процесу наукового пізнання.
Ці принципи е істотними не тільки для наукової, а й будь-якої практичної діяльності сучасної людини.Методичні міркування. Важливо наголосити на тому, що стиль сучасного наукового мислення, наукового під¬ходу до пізнання навколишнього світу і його явищ докорінно відрізняється від релігійного.
При цьому, оскільки основоположні фундаментальні уявлення релігії з часом практично не змінюються, не зазнав ніяких істотних змін і «релігійний комплекс», про який йшлося на початку книжки, а також відповідний йому релігійний стиль мислення.
Оволодіння науковим стилем мислення, науковим підходом до осмислення дійсності - необхідна умова формування послідовного, атеїстичного, діалектико-матеріалістичного світогляду. І на цей бік питання у робо¬ті з атеїстичного виховання школярів слід звертати найсерйознішу увагу.
А для того щоб виробити справді науковий стиль мислення, навчитися сприймати навколишню дійсність з наукових позицій, потрібне активне освоєння досвіду наукового пізнання світу, його всебічне осмислення з по¬зицій діалектико-матеріалістичної філософії.
Саме ця обставина вимагає детального розгляду в на¬шій книжці питань, пов'язаних з методологією сучас¬ного наукового дослідження.
Пізнаванність світу. Коли людина починала на нашій планеті свою творчу діяльність, у її розпорядженні не було нічого, крім землі, води, повітря і тих живих орга¬нізмів, до появи яких призвів саморозвиток тваринного й рослинного світу. Багато сторіч потрібно було для того, щоб з цих вихідних продуктів створити те велике різноманіття предметів й об'єктів, яке становить мате¬ріальний фундамент сучасної цивілізації. І в основі цього
творчого процесу лежав процес пізнання людиною нав¬колишнього світу і його закономірностей.
Матеріальний світ нескінченно різноманітний, без¬межний також процес його пізнання. Оскільки всі без винятку явища природи мають природні причини і під¬порядковуються натуральним закономірностям, то ці причини в принципі можуть бути виявлені і пізнані людиною.
Однак історія знає багато випадків, коли деякі вчені висловлювали песимістичні погляди щодо перспектив і можливостей подальшого розвитку науки, її здатності розв'язувати ті чи інші завдання. Наприклад, давньо¬грецький філософ-ідеаліст Платон, ілюструючи уявлення про непізнаванність навколишнього світу, навів образ печери, на стіни якої промені світла відкидають лише тіні різних предметів. Тіні - це все, що може спостері¬гати людина, і їй ніколи не осягнути сутності тих пред¬метів, які ці тіні відкидають.
Час від часу з'являлись судження про неможливість розв'язання тих чи інших конкретних проблем, які по¬ставали перед ученими в процесі вивчення космічних явищ. Типовим прикладом такого роду е наведене в під¬ручнику з астрономії твердження буржуазного філософа Огюста Конта, який заявив, що ніколи і ніяким спосо¬бом людина не зможе довідатись про хімічний склад Сонця і зірок. Однак не минуло й двох десятиліть, як відкриття спектрального аналізу показало повну неспро¬можність подібної точки зору.
І це - типовий приклад! За всяким разом розвиток науки долав межі, що здавалися нездоланними.