Як людина пізнає Всесвіт
Як людина пізнає Всесвіт
Науковий стиль мислення і науковий підхід до ви¬вчення явищ природи. Кожна епоха в розвитку приро¬дознавства характеризується певним підходом до ви¬вчення й розуміння природних явищ, певним стилем наукового мислення.
Так, наприклад, в епоху панування класичної фізи¬ки, яка досягла найбільшого розквіту на кінець XIX сто¬річчя, цей підхід характеризувався прагненням звести всю різноманітність світових процесів і явищ до меха¬нічного руху, до суто механічних закономірностей. Уче¬ні тієї епохи були глибоко переконані в тому, що будь-яке явище в принципі може бути розраховане з абсолют¬ною точністю, що можуть бути точно передобчислені і будь-які, скільки завгодно віддалені його наслідки. Це був так званий механістичний детермінізм - уявлення про те, що всі майбутні події однозначно визначені наперед умовами, що існують у даний момент. Вважало¬ся також, що на будь-яке питання, поставлене природі, можна дістати певну однозначну відповідь типу «так» чи «ні». Можливість будь-яких випадкових подій пов¬ністю відкидалась.
Однак подальший розвиток природознавства перекон¬ливо показав неправомірність таких уявлень і сприяв утвердженню діалектико-матеріалістичних поглядів на світ.
Чим же характеризується сучасний науковий стиль мислення, сучасний підхід до вивчення і розуміння явищ природи, що відповідає вашій епосі науково-технічної революції?
Одним з основних принципів, які сформувалися в процесі розвитку природознавства у XX сторіччі і які становлять методологічний фундамент сучасної науки, є впевненість у тому, що результати дослідницької ді¬яльності відображають реальні властивості об'єктивного І світу, а не є наслідком уяви вчених або їх суто суб'єктивних відчуттів. При цьому критерієм істинності науко¬вих теорій є їх відповідність реальній дійсності, що перевіряється практикою.
Найважливіша риса наукового стилю мислення - чітке розуміння нескінченного розмаїття і якісної не¬вичерпності навколишнього світу, розуміння того, що наші знання про світ мають характер відносних істин. Природа завжди складніша за наші уявлення про неї і її вивчення завжди підноситиме нам несподівані сюр¬призи.
Сучасний учений-матеріаліст розуміє, що зміна нау¬кових уявлень, їх уточнення і поглиблення в ході науко¬вого пізнання є невід'ємною властивістю справжньої науки, що на зміну розв'язаним проблемам приходитимуть нові, ще складніші, і так буде завжди, тому що світ нескінченно різноманітний. Ідеал завершеного знання, що відображав дух класичної науки, поступився місцем ідеалу нескінченного пізнання.
«Для матеріаліста,- наголошував В. І. Ленін,- світ багатший, живіший, різноманітніший, ніж він здається, бо кожний крок розвитку науки відкриває в ньому нові сторони» '.
Ще одна надзвичайно важлива риса сучасного науко¬вого діалектико-матеріалістичного підходу до пізнання
навколишнього світу - переконаність у тому, що всі без винятку явища природи і суспільства мають природні причини і підпорядковуються природним закономірно¬стям. Ця переконаність грунтується на всьому колосаль¬ному практичному досвіді вивчення навколишнього сві¬ту і історії людського суспільства. А звідси випливає найважливіший висновок про принципову пізнаванність усіх явищ, що відбуваються в світі.
Науковий підхід до розуміння світу нерозривно пов'язаний також з умінням тверезо оцінювати обстановку. Наука не всесильна, вона не може негайно розв'язувати всі завдання і проблеми, що виникають, і не робить таємниці з того, що вона чогось ще не знає,- вона у по¬стійному пошуку нових рішень. Учені розуміють, що можливе й здійсненне, а що у принципі неможливе і нездійсненне, оскільки суперечить надійно встановле¬ним фундаментальним законам природи, наприклад, створення матеріальних об'єктів з нічого чи здійснення вічного двигуна. В той же час вчені вміють відрізняти від принципово нездійсненного те, що практично недо¬ступне у даний момент, але може бути досягнуте в май¬бутньому.