ЯК ЛЮДИНА ПІЗНАЄ ВСЕСВІТ
Науковий стиль мислення і науковий підхід до ви¬вчення явищ природи. Кожна епоха в розвитку приро¬дознавства характеризується певним підходом до ви¬вчення й розуміння природних явищ, певним стилем наукового мислення.
Так, наприклад, в епоху панування класичної фізи¬ки, яка досягла найбільшого розквіту на кінець XIX сто¬річчя, цей підхід характеризувався прагненням звести всю різноманітність світових процесів і явищ до меха¬нічного руху, до суто механічних закономірностей. Уче¬ні тієї епохи були глибоко переконані в тому, що будь-яке явище в принципі може бути розраховане з абсолют¬ною точністю, що можуть бути точно передобчислені і будь-які, скільки завгодно віддалені його наслідки. Це був так званий механістичний детермінізм — уявлення про те, що всі майбутні події однозначно визначені наперед умовами, що існують у даний момент. Вважало¬ся також, що на будь-яке питання, поставлене природі, можна дістати певну однозначну відповідь типу «так» чи «ні». Можливість будь-яких випадкових подій пов¬ністю відкидалась.
Однак подальший розвиток природознавства перекон¬ливо показав неправомірність таких уявлень і сприяв утвердженню діалектико-матеріалістичних поглядів на світ.
Чим же характеризується сучасний науковий стиль мислення, сучасний підхід до вивчення і розуміння явищ природи, що відповідає вашій епосі науково-технічної революції?
Одним з основних принципів, які сформувалися в процесі розвитку природознавства у XX сторіччі і які становлять методологічний фундамент сучасної науки, є впевненість у тому, що результати дослідницької ді¬яльності відображають реальні властивості об'єктивного І світу, а не є наслідком уяви вчених або їх суто суб'єктивних відчуттів. При цьому критерієм істинності науко¬вих теорій є їх відповідність реальній дійсності, що перевіряється практикою.
Найважливіша риса наукового стилю мислення — чітке розуміння нескінченного розмаїття і якісної не¬вичерпності навколишнього світу, розуміння того, що наші знання про світ мають характер відносних істин. Природа завжди складніша за наші уявлення про неї і її вивчення завжди підноситиме нам несподівані сюр¬призи.
Сучасний учений-матеріаліст розуміє, що зміна нау¬кових уявлень, їх уточнення і поглиблення в ході науко¬вого пізнання є невід'ємною властивістю справжньої науки, що на зміну розв'язаним проблемам приходитимуть нові, ще складніші, і так буде завжди, тому що світ нескінченно різноманітний. Ідеал завершеного знання, що відображав дух класичної науки, поступився місцем ідеалу нескінченного пізнання.
«Для матеріаліста,— наголошував В. І. Ленін,— світ багатший, живіший, різноманітніший, ніж він здається, бо кожний крок розвитку науки відкриває в ньому нові сторони» '.
Ще одна надзвичайно важлива риса сучасного науко¬вого діалектико-матеріалістичного підходу до пізнання
навколишнього світу — переконаність у тому, що всі без винятку явища природи і суспільства мають природні причини і підпорядковуються природним закономірно¬стям. Ця переконаність грунтується на всьому колосаль¬ному практичному досвіді вивчення навколишнього сві¬ту і історії людського суспільства. А звідси випливає найважливіший висновок про принципову пізнаванність усіх явищ, що відбуваються в світі.
Науковий підхід до розуміння світу нерозривно пов'язаний також з умінням тверезо оцінювати обстановку. Наука не всесильна, вона не може негайно розв'язувати всі завдання і проблеми, що виникають, і не робить таємниці з того, що вона чогось ще не знає,— вона у по¬стійному пошуку нових рішень. Учені розуміють, що можливе й здійсненне, а що у принципі неможливе і нездійсненне, оскільки суперечить надійно встановле¬ним фундаментальним законам природи, наприклад, створення матеріальних об'єктів з нічого чи здійснення вічного двигуна. В той же час вчені вміють відрізняти від принципово нездійсненного те, що практично недо¬ступне у даний момент, але може бути досягнуте в май¬бутньому.
Ще одна істотна риса сучасного наукового підходу до пізнання світу — уявлення про те, що в природі немає абсолютної визначеності наперед. Існує об'єктивна ви¬падковість. Однак випадкові події і явища також під¬порядковуються об'єктивним закономірностям — стати¬стичним.