Методи архітектурного проектування (за Б.Г.Бархіним)

При оптимальному проектуванні можна вичленувати шість основних фаз, у трьох з який бере участь проектувальник. Ці фази носять творчий характер. У першій фазі розробки програми-стратегії творче завдання полягає в постановці кінцевої мети, виборі критерію оптимальності й в установці дисциплінуючих умов. В другій фазі формалізації творчим є розробка інформаційної моделі об'єкта, тобто опис найбільш істотних його сторін і позначення об'єкта через певну кількість незалежних і залежних перемінних. Ця фаза є основою для третьої фази — складання алгоритму і запис у виді оперативної блок-схеми графічної структури алгоритму. Третя фаза і четверта — налагодження програми і п'ята — рахунок і обробка результатів — виконуються фахівцями-операторами. Машина дає різноманітне рішення, що лежить у руслі норм; критику-експерту надається відповідальне завдання оцінки і вибору з цих варіантів того, котрий щонайкраще відповідає конкретному завданню. У цьому складається заключна стадія, що проходить при особистій участі дипломанта-автора. Отримані оптимальні рішення виражаються на всій безлічі припустимих станів об'єкта з погляду одного обраного критерію оптимальності. Для того щоб зробити комплексну оцінку, врахувати значення другорядних факторів, здійснюється машинне імітування проектування яке багато в чому повторює логіку дій проектанта, коли він шукає оптимальну відповідь методом «послідовних поступок». — комплексної оцінки за принципом «втрачаючи в одному, виграємо в іншому».

Поряд із зазначеними спільними методами в проектуванні застосовується ряд окремих локальних методів:

метод «проб і помилок»; складає основу первинного эскизирования (див. 2.5);

метод теорії графів; використовується для зображення проектної ситуації (див. 3.4) і для передачі інформації ЕОМ (див. 4.4).

метод «послідовних поступок і наближень»; складає зміст проектування в стадії творчої розробки (див. 2.6) і застосовується при оцінці результатів обробки алгоритму з комплексу критеріїв (див. 3.4);

метод робочого макетування; упроваджується на всіх рівнях утворення і на всіх етапах проектування (див. 2.7);

метод математичного моделювання — основа оптимального проектування (см. 4.4).

Література

1.Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2.Бархин М.Б. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

4.Пономарев Я. Психика и интуиция. – М.: Политиздат, 1967.

5.Райт Френк Ллойд. Будущее архитектуры. М.: Госстройиздат, 1960.

6.Симонов П. Роль эмоций в приспособительном поведении живых систем. //Вопросы психологии, 1965, № 4.

7.Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.

8.Фресс Поль, Пиаже Жан. Экспериментальная психология. – М.: Прогресс, 1966.

9.Чепелюк Ю.В. Архитектурная композиция как выражение «целого»-«единого». -К.: НИИТИАГ, 2000. – 30 с.

10.Панова Л.П., Шубович С.О. Методичні вказівки до вивчення курсу «Архі¬тектура композиція. Композиція-сприй¬няття». Частина 1. - Харків: ХДАМГ, 2001. - 60 с.

11.Жмурко Ю.В., Панова Л.П. та ін. Методичні вказівки до вивчення курсу «Архі¬тектурна композиція. Композиція-сприйнят¬тя». Частина 2. - Харків: ХДАМГ, 2002. - 60 с.