Методи архітектурного проектування (за Б.Г.Бархіним)

Своєрідність композиції об'єкта створюється, насамперед, особою формою просторових зв'язків усіх його елементів.

При побудові композиції варто враховувати послідовність сприйняття простору в часі - поступовий розвиток внутрішнього простору щодо людини, що рухається в ньому - як істотну умову художньої виразності.

Композиція розглядається як організоване ціле. Вона характеризується гармонійним співвідношенням частин і цілого, взаємозв'язком мас і об'ємів, просторовою єдністю елементів, співпідпорядкованістю і погодженістю деталей.

3.Художні засоби і закономірності

У круг творчих проблем входять певні засоби і закономірності, що формують композиційну тему твору і надають об'єкту естетичної і художньої виразності. Закономірності композиційної побудови повинні випливати з цілісної концепції даного об’єкту проектування.

До засобів гармонізації в архітектурі відносять архітектоніку (тектоніку), масштаб і масштабність, ритмічні і метричні закономірності й інші засоби архітектурної композиції.

Робота над архітектонікою об'єкта в процесі проектування починається, як тільки розробляється об'ємно-просторова побудова, і функціональне рішення втілюється в конструктивному задумі. Архітектонічний лад твору як система відносин цілого й окремих його частин виявляється в гармонійній побудові, ритмічних і метричних відліках і масштабній структурі. Метод комплексного проектування сприяє розумінню тектоніки як художньо осмисленої конструктивної структури і виразу статичних закономірностей.

Тектоніка — результат пізнання і пластично образного вираження в об'ємно-просторовій структурі дійсної роботи конструкцій і властивостей матеріалів (міцності, стійкості, рівноваги і погашення зусиль). Естетична організація структури залежить від ясного розуміння смислу обраних конструктивних систем.

Нова тектоніка є наслідком сучасних уявлень про фізико-механічні властивості нових матеріалів і умов їхньої роботи в конструкціях. Звідси - і нові естетичні критерії.

Засобами художньої виразності служать масштаб і масштабність. Містобудівне середовище і людська особистість створюють два масштабних модулі, що накладаються один на одного, створюючи єдину узагальнюючу масштабність, що відповідає конкретним умовам.Для створення гармонії цілого і його частин потрібна прониклива творча робота над освоєнням закономірностей гармонізації. Закон повторення тут - один із самих істотних. Метричні модульні відносини, що дають взаємозв'язок частин і цілого шляхом повторення єдиного розміру, об'єктивно закладаються в сучасній архітектурі функцією споруди і його конструктивною структурою. Ритмічні відносини включають якісні і кількісні зміни властивостей самих повторюваних елементів і інтервалів між ними.

У створенні гармонійних співвідношень між ними бере участь поняття міри, що існує в архітектурі як естетичний принцип. Упорядкованість і гармонійність об'єкта визначають міру художності рішення.

Пропорціональність і система домірностей

Традиційні в архітектурі методи пропорціональності ґрунтуються на принципі подоби частин. Вважається, що застосування зв'язаної системи пропорцій забезпечує єдність композиції. У залежності від задуму архітектор використовує відносини, виражені в цілих числах, чи ірраціональні відносини, засновані на системі простих графічних побудов, наприклад діагоналей квадратів і сторін прямокутників, системи «золотого перетину» тощо. До таких систем відноситься, наприклад, створена Ле Корбюзьє система Модулора, що дає єдиний гармонійний вимірник, який ґрунтується на розмірах людського тіла.

Прийнято вважати, що пропорціональність як робоча ланка творчого методу, проведена з метою гармонізації архітектурної форми і тектонічної основи споруди, впливає на художню виразність рішення.

Однак, відповідно до ряду досліджень, даний метод далеко не такий однозначний.