Методи архітектурного проектування (за Б.Г.Бархіним)

В умовах проектування зважується питання про зв’язок «правил», даних у завданні на проектування, норм і типових рішень з пошуком художнього образу. Складність проблеми полягає в сполученні об'єктивно раціонального і індивідуального образу. «Правило» як сформована усереднена схема побудови об'єкта характеризується як певна «норма», що відмежовує даний тип споруди від безлічі інших. Художній образ дає одночасно «правило» і індивідуально-конкретне рішення об'єкта в даному середовищі. У художньому образі розкривається міра суб'єктивної авторської активності стосовно матеріалу життя.

Сприйняття будь-якого архітектурного твору можна розглядати як одержання інформації. Відповідно до інформаційної теорії емоцій, повідомлення збуджує позитивні емоції за умови, якщо прогнозований (передбачуваний) зміст повідомлення менше того, який одержує глядач дійсно. Позитивна емоція естетичного задоволення виникає, коли рішення несподіване й оригінально [П.В.Симонов].

Однак сприйняття твору мистецтва, у тому числі мистецтва архітектури відрізняється від сприйняття повсякденного об'єкта. Відомий літературознавець В.Б.Шкловський при вивченні емоційно-естетичного сприйняття художнього твору в якості важливої складової частини сприйняття виділяє відчуття “утруднення” (“ускладнення”). Воно представляється певною зупинкою, що вимагає подолання: «Приемом искусства является прием «остранения» вещей и прием затрудненной формы, увеличивающий трудность и долготу восприятия, так как воспринимательный процесс в искусстве самоцелен и должен быть продлен». Результатом напруженого подолання є ефект катарсису – кульмінації сприйняття художнього об'єкта.

Індивідуалізація художнього образу, його неповторність є результатом взаємовідбиття змісту проектованого об'єкта й особистості архітектора. Процес художньої творчості і полягає в тому, що архітектор проектує пізнаваний об'єкт на себе, а зміст своєї особистості на об'єкт, намагаючись привести модель об'єкта в єдність зі своїм життєвим і художнім досвідом .

З питанням оригінальності художнього образа зв'язана проблема новаторства і наступності. Здатність до справжньої творчості — новаторству, як до основи розвитку архітектури — найважливіше завдання. «Захищаючи право на новаторство, я посилаюся на минуле, що було моїм суворим наставником і незмінно продовжує керувати мною... Повага до минулого органічно притаманна всякому, хто створює» [Ле Корбюзьє]. Минуле в архітектурі як об'єкт вивчення дає нескінченну кількість архітектурних рішень. Шедеври архітектури і містобудування дають поживу для міркувань і стимулюють нові пошуки вічних істин.

5.Метод проблемного проектування

Проблемою в науці називається суперечлива ситуація, що виступає у вигляді протилежних позицій у поясненні яких-небудь явищ, об'єктів, процесів і потребуюча адекватної теорії її вирішення.

Метод комплексного проектування доцільно сполучити з методом проблемного проектування. Цей метод виходить з того, що проектна діяльність вимагає активного розумового процесу, що стимулюється наявністю проблематики.Метод проблемного проектування супроводжується ясним формулюванням і розкриттям різних аспектів, що випливають з досліджуваної програми проектування. Визначення локальної проблеми стимулює пошук і конкретизує напрямок творчих зусиль. Тим самим проект здобуває чітко виражений задум. Природно, що проблема повинна випливати із суті завдання, навколишнього середовища, соціальних умов.

Проблемний метод припускає серйозні розумові і творчі зусилля в подоланні труднощів завдання, розглянутого під кутом зору висунутої концепції і сформульованого завдання. При цьому творчий процес ескізування являє собою ланцюг логічних операцій: постановку проблеми, передбачення кінцевого результату, відшукання протиріч, що заважають досягненню мети, і їхнє вирішення.

Проблемна ситуація містить щось невідоме, нерозкрите, передбачуване. Усвідомлення вимог до об'єкту в умовах проблемної ситуації, веде до упорядкування уяви і фантазії архітектора і гарантує більш реалістичне відношення до роботи. Метод проблемного проектування:

- забезпечує стимулювання творчих здібностей архітектора;

- сприяє оцінці формотворних факторів у конкретних умовах, що змінюються;

- припускає групову роботу, що дозволяє більш докладно охопити всі основні проблеми середовища, у якій ведеться проектування.