Цікаве із історії Японії
Система освіти реформувалася спочатку за французьким, а потім за німецьким зразком. Було введено обов'язкову початкову освіту. Приблизно після 20-30 років інтенсивної "західнинщини" уряд прислухався до консерваторів і націоналістів: у програмах освітніх установ був зроблений ухил на вивчення й шанування конфуціанства й синтоїзму (включаючи культ імператора).
Для Японії було надзвичайно важливо зрівнятися у військовому відношенні з імперіалістичними державами. Адже, як й інші азіатські країни, Японію змушували підписувати невигідні угоди силою. Була введена загальна військова повинність, сухопутна армія була реорганізована за зразком прусських військ, а флот - за зразком британських ВМС. Ради прискорення перетворення Японії із сільськогосподарської країни в індустріальну - частину студентів відправляли на Захід вивчати науки й мови, а для навчання інших були запрошені іноземні викладачі. Величезні кошти були вкладені в розвиток транспорту й засобів зв'язку. Уряд підтримував розвиток бізнесу й промисловості, особливо монополій-дзайбацу, японських олігархій.
Величезні бюджетні витрати привели до фінансової кризи середини 1880- х, за яким пішла реформа грошової системи й установи Банку Японії.
До Другої світової війни швидше всього розвивалася текстильна промисловість. Умови праці на фабриках були поганими, а поява ліберальних і соціалістичних рухів безжалісно придушувалися правлячим угрупованням Генро, що складалося з найближчих сподвижників імператора - нових японських "олігархів".
Японія отримала свою першу Конституцію в 1889 році. З'явився парламент, але імператор зберіг свою незалежність: він стояв на чолі армії, флоту, виконавчої й законодавчої влади. Однак основна політична влада залишилася в руках членів Генро - імператор Мейдзі погоджувався з більшістю їхніх дій. Політичні партії поки не мали достатнього впливу, в першу чергу - через постійні внутрішні чвари.
Конфлікт між Китаєм і Японією через розділ сфер впливу в Кореї привів до Японо-китайської війни 1894-1895 років. Японці перемогли й захопили Тайвань, але західні держави змусили їх повернути інші завойовані території Китаю. Це заставило японську армію й флот прискорити переозброєння. Новий конфлікт інтересів у Китаї й Манчжурії, цього разу з Росією, привів до Російсько-японської війни 1904-1905 років. Японія виграла й цю війну, збільшивши свою територію й отримавши міжнародну повагу. Пізніше Японія посилила свій вплив у Кореї й приєднала її в 1910 році. Ці військові успіхи привели до небувалого підйому націоналізму. В 1912 році імператор Мейдзі помер. Ера правління Генро завершилася.
Мілітаризм і Друга світова війна
Під час правління слабкого імператора Тайсе (1912 - 1926) політична влада поступово переходила від олігархів з Генро до парламенту й демократичних партій. У Першу світову війну Японія приєдналася до Антанти, але в боях з німецькими військами в Східній Азії зіграла досить незначну роль.
Після війни економічна ситуація в Японії погіршилася. Великий землетрус у Канто 1923 року й Всесвітня економічна криза 1929 року поставили країну на край прірви. Одним зі шляхів вирішення проблем Японії була територіальна експансія: після війни західні країни мали колонії по всьому миру.В 1930- і роки військові встановили майже повний контроль над урядом, у той же час зберігаючи незалежність от нього. Їхні політичні вороги були вбиті, комунізм переслідувався. Ідеологічна обробка й цензура утворенні й засобах масової інформації були жорсткими. Пізніше офіцери армії й флоту зайняли багато важливих урядових кабінетів і навіть пост прем'єр-міністра.
Головною метою експансії Японії був Китай. Раніше японський уряд змушував Китай робити економічно й політично невигідні для нього кроки. До того ж, раніше багато японців емігрували в Китай, особливо в Манчжурію.
В 1931 році японська армія окупувала Манчжурію. На наступний рік маріонеткову державу Манчжоу-го було оголошено протекторатом Японії. У тому ж році японські ВВС почали бомбити Шанхай, нібито захищаючи японців, живлющих у Китаєві, від антияпонського руху. В 1933 році Японія вийшла з Ліги Націй, тому що її жорстко критикували за дії в Китаї.
У липні 1937 року почалася Друга японо-китайська війна. Невеликий інцидент переріс у повномасштабні військові дії, причому армія діяла не залежно від поміркованого уряду Японії.