Цікаве із історії Японії

Рання Японія (40000 р. до н.е. - 300 р. н.е. )

Перший період історії Японії називається Івадзюку (40.000 р.– 13.000 р. до н.е. ). Це час первісного заселення островів. Період названий за місцем першої знайденої палеолітичної стоянки.

Протягом періоду Дземон (13000 р. до н.е. - 300 р. до н.е. ) населення Японських островів займалося збиранням, полюванням, рибальством. "Дземон" - назва глиняних виробів того часу. Цей період приблизно відповідає неоліту.

У період Яеї (300 р. до н.е. - 250 р. н.е. ) на острів Кюсю разом з емігрантами з Кореї й Китаю прийшла ковальська справа, рисосіяння й інші "високі технології" того часу. Назва цьому періоду також дали глиняні вироби, вперше виявлені в Яеї (район Токіо). Початок рисосіяння відносять до 100 року до н.е.

З появою сільського господарства племінні союзи почали створювати перші японські держави. Центром країни ненадовго став Кюсю. Китайські мандрівники часів правління династій Хань і Вей повідомляли, що в ті роки правителькою країни (точніше, одного з найбільш впливових племінних союзів Кюсю) була жриця по імені Піміко або Хіміко.

Пізніше центр правління перемістився на схід, на родючі землі району Кінай (нині - Кансай). Країна почала об’єднуватися під владою племені Ямато, що правило в однойменній провінції (нині - префектура Нара). Традиційно початок правління першого імператора Дзімму відносять до 660 року до н.е. Однак сучасні історики датують заснування династії Ямато - середина 1 століття до н.е.

Період Ямато (300 - 710)

В основному країна була об'єднана під владою імператора до 300 року н.е. Від нього веде літочислення період Ямато (300 - 710). Цей період також називають періодом Кофун, тому що в ті часи для поховання правителів будувалися більші кургани (яп. "кофун").

Імператор правив державою, живучи в столиці. Столиця, у свою чергу, переїжджала разом з кожним новим правителем - звичай забороняв імператорові жити там, де перебувала могила його попередника.

Згодом реальна політична влада виявилася в руках могутнього клану Сога, а імператорові залишилася тільки роль верховного жерця синтоїзму. Така ситуація зберігається в Японії донині - імператор виконує найважливіші релігійні обряди, а політична влада перебуває в руках міністрів, сьогунів, парламенту й так далі.

У період Ямато Японія простягалася від острова Кюсю до полів Китаю, але ще не включала райони Канто й Тохоку. Вона також контролювала невелику частину півдня Кореї. Завдяки цьому й дружнім відносинам з корейською державою Пекчьо, вплив Китаю й Кореї в країні ріс. Навіть коли в 662 році Японія повністю втратила свої позиції на Корейському півострові, вплив материкових держав залишався досить сильним.

Буддизм був привезений у Японію між 538 й 552 роками. Нова релігія віталася частиною правлячого класу. Однак жрецька синтоїстська аристократія всіляко перешкоджала поширенню навчання Дхарми. Тому введення буддизму супроводжувалася конфліктами й навіть декількома війнами.

Величезну роль у поширенні буддизму зіграв принц Сьотоку-тайсі, регент у період правління імператриці Суйко. В 604 році він написав "Укладення сімнадцяти статей", у якому проповідував буддизм і китайські ідеали державності. Останнім часом, втім, авторство принца рядом учених заперечується.

Зрештою буддизм знайшов велику кількість послідовників у вищих шарах суспільства й став державною релігією. Однак прості селяни довго не могли з його складних догм.

В 645 році Накатоми-но-Каматари привів до влади аристократичний клан Фудзівара, що фактично правил Японією аж до приходу до влади в XІ столітті військових (самурайських) кланів. У тому ж році були проведені реформи Тайка: впроваджені китайські схеми пристрою державного апарата й адміністрації, всі землі були викуплені державою й нарівно розділені між селянами, введена нова (за китайським зразком) система оподатковування.