Роль США в НАТО

Газета “Вашингтон пост” писала: “Мадридський самміт пройде під диктовку США”. Треба прийняти до уваги, що дійсно, рішення, що були прийняті у Мадриді, задовольняли США, але в НАТО рішення приймаються не більшістю голосів, а консенсусом. Вага Сполучених Штатів визначалася тим, що їх доля у бюджеті Північноатлантичного Союзу складає 28%, тоді як Франції - 5%. 29Важливою віхою в історії Північноатлантичного Союзу є Мадридська зустріч на вищому рівні, що відбулася в липні 1997 року. У Мадриді глави держав і урядів НАТО запросили Польщу, Угорщину та Чеську Республіку розпочати з Альянсом переговори про приєднання з метою їх вступу до НАТО у 1999 році. Вони також підтвердили, що Альянс лишається відкритим для вступу в майбутньому інших країн. З Мадридської зустрічі у верхах НАТО вийшла зміцнілою і з відчуттям переосмисленої мети. Було обговорено багато питань, пов’язаних із новою НАТО, інтенсифіковано консультації з партнерами в рамках Ради Євроатлантичного партнерства (РЄАП), відкрито нову сторінку у взаєминах між НАТО і Росією на основі Основоположного акту, підписаного в травні у Парижі, підписано Хартію з Україною про особливе партнерство, зміцнено діалог з середземноморськими сусідами, досягнуто подальшого прогресу в рамках власне європейської системи безпеки і оборони в рамках Альянсу, зроблено крок вперед щодо радикального реформування командної структури НАТО. В НАТО зараз проходять дискусії про можливості все більшої участі цієї організації в операціях ООН.

Під час Мадридської зуст¬річі сенатор США Вільям Рот заявив: “Упродовж оста¬н¬ніх шести рок¬ів Північноат¬ла¬н¬ти¬ч¬на асамблея ухва¬лила п’ять резолю¬цій на підтримку розширення НАТО. Проте цю підтримку не можна вважати сам¬о собою зрозумілою і беззастережною. Її слід зробити не лише тривалою, але ширшою й міцнішою... Парламентська підтримка та¬кож зале¬жати¬ме від упевнено¬сті в тому, що розширення від¬буватиметься як відкритий та безперер¬вний процес. Альянсові слід чітко зазначити. Що жодній демократичній європейській країні, котра прагне стати його членом і спроможна брати участь у його всеосяжній безпеці, не буде відмовлено у членстві. Адже це суперечило б етичним нормам Альянсу і увічнило зону нестабільності. Заходи, котрі сприятимуть зростанню довіри до зобов’язання НАТО “тримати двері відчиненими”, лише зміцнять парламентську та громадську підтримку розширення Альянсу”30 .

9 липня 1997 року в Мад¬ри¬ді було пі¬д¬писано Хар¬тію про особ¬ливе парт¬нер¬ство між Ук¬ра¬ї¬ною і НАТО, яка відкрила для обох сторін нові можли¬во¬сті для консу¬льтацій і співробітництва з політичних пи¬тань і питань без¬пеки. Амери¬канські екс¬пер¬ти так ви¬с¬ловилися з цього приво¬ду: “Незале¬жна Україна - краща гарантія того, що Росія залишиться мирною державою. Конфлікт між ними мав би згубні наслідки для Заходу”.

11 липня 1997 року в Бухаресті відбулася зустріч президента США Біла Клінтона та прези¬дента Румунії Еміля Констан¬тинеску. Під час зустрічі Клінтон запев¬нив румунський народ у тому, що “двері НАТО залишаються відчи¬неними”.

США достатньо роз¬ви¬нуті як в еконо¬міч¬ному, так і в політи¬чному плані, тому, звичайно, ця країна може претен¬ду¬вати на панівну роль у світовій політиці, навіть не вдаючись до воєнних дій. Основними завданнями зовнішньо¬політичної діяльності Сполучених Штатів на сучасному етапі є:

1)укріпити лідуючу роль США в світі, їх військову міць; зберегти та посилити НАТО(що на думку У.Перрі, неможливо без активної керівної ролі і збройних сил США) та воєнні блоки у Азіатсько-тихоокеанському регіоні;

2)поставити діяльність ООН в залежність від НАТО, а це означає і від Сполучених Штатів;

3)використати питання про укріплення впливу НАТО та про її розширення для виявлення стримуючого впливу на Росію31 .

Але саме завдяки особливій ролі США у світовій політиці, і, зокрема, в НАТО, можливо послаблення військових союзів та дестабілізація міжнародної обстановки. Враховуючи, що підтримання світового порядку є частиною національних інтересів Сполучених Штатів, можна сподіватися на стабільний та прогресивний розвиток світової політики.

3. РОЛЬ США В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Одним з важливих елементів глобальної стратегії Вашингтону після другої світової війни стала політика створення військово-політичних блоків та союзів, покликаних встановити американську гегемонію в світі. Розірвавши із традицією незалучення у блоки, США у післявоєнний період активно зайнялись створенням по всьому світу різних політичних коаліцій, військових пактів, закритих регіональних організацій та економічних угрупувань.Блокова політика була поставлена на чолі взаємовідносин Сполучених Штатів з їх партнерами, і стала однією з основних форм затвердження себе в якості світового лідера. Блок НАТО був доповнений розгалуженою системою військово-політичних організацій і пактів в інших географічних регіонах, створених у різний час під егідою США, які створювали глобальну систему світової взаємодопомоги. У 1954 році з ініціативи Вашингтону була створена Організація договору Південно-східної Азії (СЕАТО) у складі США, Англії, Франції, Австралії, Нової Зеландії, Таіланда, Філіппін та Пакистану. Блок було створено для боротьби з національно-визвольним рухом у Південно-східній Азії. Протиріччя між самими членами СЕАТО призвели до кризи блоку і в решті решт до його розпаду. Офіційно блок припинив своє існування 1 липня 1977 року.