ПЕРЕМОГА НАРОДІВ ІНДІЇ У БОРОТЬБІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
У 1964 р. помер Дж. Неру. До керма влади став відомий діяч ІНК Лал Бахадур Піастрі. Під час його урядування спалахнула нова індійсько-пакистанська війна.
У квітні 1965 p. y районі Кашміру розпочалися прикордонні сутич¬ки, які у вересні вилилися у справжні бої з використанням найнові¬шої воєнної техніки. Радянський Союз, основний постачальник зброї для воюючих сторін, виступив посередником у врегулюванні конфлік¬ту. Президент Пакистану і прем'єр-міністр Індії підписали у Ташкенті декларацію, яка містила умови політичного врегулювання, відкрила шлях до нормалізації індійсько-пакистанських відносин. Завершен¬ня переговорів було затьмарене смертю прем'єра Індії.
УРЯД ІНДІРИ ГАНДІ
У січні 1966 р. правляча партія ІНК висунула на посаду пре¬м'єр-міністра дочку Дж. Неру - Індіру Ганді. Обрання її відбувалось у гострій боротьбі з впливовим діячем ІНК Морарджі Десаї. Це були перші ознаки розколу партії.
Початок діяльності уряду І. Ганді збігся із загальними виборами 1967 р. Хоча в результаті виборів Конгрес і залишився правлячою пар¬тією, проте він втратив частину голосів. Це викликало жваву дискусію в ІНК, яка у 1969 р. призвела до розколу партії. Опозиція на чолі з М. Десаї утворила нову партію — Організацію Конгрес. Парламентська фрак¬ція ІНК позбулася багатьох місць і опинилась у скрутному становищі. За цих умов І. Ганді прийняла рішення про розпуск парламенту та про¬ведення дострокових виборів. На виборах у березні 1971 р. ІНК на чолі з І. Ганді одержав більшість місць у парламенті (350 з 542).
Уряд І. Ганді наприкінці 60-х — на початку 70-х років провів важ¬ливі соціально-економічні реформи. Зокрема, було націоналізовано 14 найбільших комерційних банків, установлено державний контроль над системою страхування, створено ряд фінансових установ для інвес¬тицій у сільське господарство та промисловість. Надмірна увага, яку уряд приділяв державному секторові промисловості за рахунок при¬ватного, позначилася на уповільненні темпів економічного розвитку країни на початку 70-х років.
Великого значення набули заходи, скеровані на заохочення аграр¬ного підприємництва, здійснювалася так звана «зелена революція» — фінансування, впровадження прогресивних методів обробітку землі, поліпшення насіннєвого фонду та інше. «Зелена революція», особли¬во у районах зрошувального землеробства, сприяла зростанню продук¬тивності сільського господарства, самозабезпеченню країни зерном. Разом з тим демографічний вибух, десятимільйонний потік біженців зі Східної Бенгалії, викликаний репресіями пакистанської влади, хро¬нічне безробіття породжували соціальну напруженість у країні.
Гострою була і зовнішньополітична ситуація. У грудні 1971 р. Індія розпочала війну проти Пакистану на підтримку національно-визволь¬ної боротьби бенгальського народу. Воєнні операції проходили на двох фронтах — західному та східному, — і завершилися через два тижні ка¬пітуляцією пакистанських військ. На території Східної Бенгалії утво¬рилася нова суверенна держава — Народна Республіка Бангладеш. Першим її президентом став лідер національного руху бенгальців Муджібур Рахман. У липні 1972 р. в м. Сімлі (Індія) було підписано індійсь¬ко-пакистанську мирну угоду.
Поразка Пакистану, утворення Бангладеш відбилися на внутрішньополітичній ситуації в Індії. Вони сприяли зростанню пре¬стижу уряду І. Ганді. Під час виборів 1972 р. ІНК домігся відчутної переваги. Разом з тим війна, хоч і короткочасна, позначилася на бюд¬жеті країни. З млн. американських доларів щоденно витрачалися на житло, одяг та харчування біженців. Болісно пережила Індія підви¬щення світової ціни на нафту у 1973 p. y зв'язку з війною на Близько¬му Сході. Значна кількість програм уряду, у тому числі й програма боротьби зі злиднями, залишилися без фінансування і провалилися. Економічні труднощі і, як наслідок, підвищення цін, інфляція, спеку¬ляція, безробіття призвели до зростання народного невдоволення політикою кабінету І. Ганді.Цю ситуацію використала опозиція і повела наступ на І. Ганді, звинувативши її у незаконному посіданні депутатського мандату, у фальсифікації результатів виборів. Справу прем'єра розглядали у суді, який позбавив її мандата. Країною прокотилася хвиля антиурядових демон¬страцій. У цих умовах влітку 1975 р. І. Ганді запровадила у країні над¬звичайний стан. Опозиція розцінила це як замах на демократію. Ав¬торитет уряду стрімко падав. Знизилася виконавська дисципліна на місцях. Прем'єр змушена була оголосити нові вибори до парламенту. На виборах у березні 1977 p. IHK зазнала нищівної поразки. Вперше за 30 років незалежності партія була позбавлена влади. Блок опози¬ційних партій — «Джаната парті» («Народна партія») — здобув перемо¬гу і сформував уряд на чолі з М. Десаї.
Поразка призвела до остаточного розколу ІНК. У 1978 р. І. Ганді оголосила про створення партії своїх прихильників — Індійський На¬ціональний Конгрес (Індіри). Партія ІНК (І) оголосила себе спадкоєм¬ницею традицій Конгресу часів Махатми Ганді та Дж. Неру.