Світова література

29.Жанрова своєрідність роману Золя “Дамське щастя”.30.Жанрова своєрідність роману Франса “Острів пінгвінів”. У 1908 році Франс випускає роман "Острів пінгвінів", народжений з газетної сатири на католицьку церкву.Ніколи раніше у Франса не було такого раблезіанського розмаху, такої гострої сатири. Кожен рядок пронизаний сміхом, кожне слово має підтекст. Книга має всі відтінки іронії, гіпербол, персонажі та події розростаються до гротескних розмірів, потім знову дрібнішають.Дивовижна фантазія Франса породжує і смішні, і жахливі образи.Роман написаний у формі пародії на підручний французької історії, але, власне, пародіюється не тільки історія Франції, а й всього людства.Найбільше дістається церкві, зокрема у сцені хрещення пінгвінів, яких старий Маель прийняв за людей, або сцена ділової наради, скликаної господом на небі, де вирішується питання про те, що робити з охрещеними пінгвінами. Франс проявляє себе як блискучий стиліст, тонкий,дуже чутливий майстер слова, а зіткнення "божественних понять" з побутовими пластами мовлення викликає чудовий сатиричний ефект.Франс атакує людську тупість, марнославство, жадібність, егоїзм.Пінгвіни стають людьми і проходять усі стадії розвитку людей,набуваючи поступово всіх їхніх негативних якостей.В "історії" пінгвінів Франс опускає всі героїчні моменти, і особливо детально зупиняється на історії ХІХ століття, а також на "Новій Атлантиді" - аналог США.Атланти - пародія на американців.Нарешті, пінгвіняче суспільство було підірване анархістами, і історія почалася знову. Роман - антиутопія,попередження про те, що за загострення суперечностей людство виродиться.Письменник будить думку, наштовхує людей на свідому участь в історичному процесі.

31.Специфіка жанру роману де Костера “Легенда про Тіля Уленшпігеля”.

32.Проблематика та жанр драми Метерлінка “Синій птах”. “Синій птах” (1908) - найкраща п'єса Метерлінка, в якій, як і в ранніх п'єсах, він використав форму народної казки. Хлопчик Тільтіль та його сестра Мітіль, діти бідного лісоруба, в ніч під різдво за наказом феї вирушають на пошуки Синього Птаха. Одні речі стають їхніми друзями, інші - ворогами: за них Душа Світу, Хліб, Цукор, Вогонь, Кіт та Пес. Пес - найвірніший друг, Кіт схиляється до того, щоб зрадити дітей їхньому ворогу - Ночі. Діти відвідують різні чарівні краї - країну спогадів, країну ненароджених дітей, палац Ночі, ліс, де ожили дерева. Синього птаха майже неможливо піймати. Синій птах - метафора щастя, він, опиняючись в руках у дітей, то помирає, то міняє колір. Тим часом звичайний сіренький птах з клітки хлопчика посинів, коли той вирішив потішити сусідську дівчинку. Отже, основна ідея - пошук щастя. В п'єсі наявні характерні для Метерлінка символи та сценічні втілення передчуттів, снів та мрій. Казкова феєрія ожилих речей, чиї душі починають танцювати. В народній казці немає такого поділу на внутрішню сутність та зовнішню оболонку речі. Отже, “Синій птах” - талановита символістська стилізація народної казки. Весь тон п'єси, наївний і простий, зробив п'єсу Метерлінка однією з улюблених дитячих п'єс.33.Своєрідність героя в драмі Ібсена “Пер Гюнт”. Ця драматична поема з'явилася в 1867 році. Головною дійовою особою є, за словами автора, “напівміфічний, напівказковий герой найновішого часу”. Хоча прямої полеміки в поемі не виявилося, а сатиричні місця були достатньо ізольовані, книжка наробила багато шуму, бо сучасні Ібсену норвежці впізнавали в герої себе. Пер Гюнт - найповніше втілення норвезького національного характеру. Повний сил, він не знає, який шлях обрати в житті, чим себе зайняти. На початку поеми це “кремезний селянський хлопець років 20”, чий батько давно розорився і вмер, а Пер живе з матір'ю. Пер - балакун, нероба, фантазер, його ніхто не любить, і за свою зухвалість він оголошений поза законом і мусить тікати в гори, де потрапляє до троллів. Тут він мусить задуматися над своїм життям. Пер любить найкращу з дівчат - “світлу” Сольвейг, і біжить від неї. Троллі вимагають прийняти їхню формулу життя - “будь задоволений самим собою”. Троллі - традиційне норвезьке втілення половинчастості, самовдоволеності. Пер Гюнт втікає від них і зустрічається з іншим символічним образом - Великою кривою, що радить усе обходити. Він готовий битися з нею, проте вона перемагає без бою, а разом з тим і її ідея - обхідних шляхів. В Америці, куди Пер емігрував, йому пощастило: він стає комерсантом, продає негрів та статуетки і багатіє. Обходив все стороною і був сам собою задоволений, втратив усі свої позитивні якості. Як особистість Пер перестає існувати, служачи власному благу, тому в пустелі він видає себе за пророка, а в будинку божевільних його проголошують царем. Після довгих поневірянь Пер повертається додому старою хворою людиною, і зустрічається зі своєю смертю: це Гудзикар, що ходить з олов'яною ложкою і збирає в неї людей на переплавку, позаяк цільні особи тепер перевелися, і лише з багатьох можна сплавити справжню людину. Пер вважає, що він ціле життя був собою, вважає, що він - щось цільне. Тоді він бачить неподумані думки, невиплакані сльози тощо. Тоді Пер мусить знайти Гудзикареві свідка того, що він був особистістю. Таких не знаходиться: його не визнають за свого троллі, не беруть і в пекло. Не вірячи в порятунок, він зустрічає Сольвейг: вона сліпа, не звинувачує його ні в чому і приймає його назад, рятуючи. Проте це не повний порятунок - з Гудзикарем вони ще зустрінуться. Персонажі “Пера Гюнта” - символічні. Ібсен нарешті зміг проникнути в душу свого сучасника.

34.Сврєрідність творчого методу в драмі Ростана “Сірано де Бержерак”. Едмон Ростан (1868-1918) зі своєю п*єсою "Сірано де Бержерак" (1897) повертав драматургію до романтичного ідеалу, втілюючи гуманістичні традиції. Він по-своєму переосмислив образ письменника 17 століття і зробив його внутрішньо привабливим, глибоко шляхетним, мислячим і здатним відстоювати свої переконання.Сирано - сильна особистість, що контрастує як з ідеалом декадансу, так і з ніцшеанською надлюдиною, демократ за переконаннями, борець за свободу для себе і для всіх. Він втілює дух волелюбності.