Світова література

24.Своєрідність сюжету і композиції у романі Флобера “Мадам Боварі”.

25.Своєрідність героя в романі Мопассана “Любий друг”. Другий роман Мопассана “Любий друг” (1885) відзначається гострою соціальною тематикою. Автор втілив тут усе своє знання закулісних боків журналістики. Відставний офіцер Дюруа прибуває до Парижа і проходить шлях, подібний до бальзакового Растіньяка. Він проводить героя через різні сходинки суспільної драбини. Мопассан дає героя романа в єдності його внутрушніх і зовнішніх рис, позаяк психологічно Дюруа такий самий нескладний, як і його портрет. Дюруа - не аристократ, він не має зв'язків, не має підтримки, природа не наділила його блискучими здібностями. Єдина його перевага - приваблива зовнішність. Те, що така людина швидко просувається вгору, до міністерського крісла, само собою характеризує епоху. Дюруа досягає всього в житті, робить кар'єру тому, що вміє ловити момент.

26.Жанрова своєрідність роману Мопассана “Життя”. Епіграфом до роману “Життя” (1883)є слова “Безхитрісна правда”. Мопасан прагнув до цікавості, незвичності сюжету, але давав історію звичайного людського життя. Роман має відповісти на питання “Що таке життя? Яке воно?”. Для цього автор простежує життя Жанни де Во, пов'язане з поступовим розпадом та занепадом її родини. Виховання Жанни задумане в дусі Просвітництва, батьки покладають на неї величезні надії. З монастиря вона виходить щасливою, багатою, повною сил, красивою, розумною. Мопассан малює оточуючий світ таким, який він є в очах Жанни, що допомагає йому показати, як протягом людського життя міняється цей погляд. Жанна мріє про одруження, але, вийшовши заміж за віконта де Ламара, вона стикається з його справжніми якостями і втрачає надію. Намагаючись знайти підтримку в батьків, вона розчаровується і в них. Навіть любов до сина приносить їй більше страждань, ніж радості. Поль хворобливий в дитинстві, а подорослішавши, забуває матір заради коханки, залізає в борги, розорює Жанну. Жанна стає нещасною, світ стає не таким прекрасним для неї. Тема втрати ілюзій вирішена не тільки в психологічному плані, а й у соціальному: показана загибель дворянського світу, що знищується під натиском капіталізму. Мопассан гостро відчуває поезію буття на лоні природи, і все ж таки не може не показати, що час дворянства пішов. Віконт де Ламар, його син Поль - ілюстрації морального занепаду дворянсьва. Вустами Розалі, служанки, Мопассан відповідає на питання, яке є життя: “Не таке погане, але й не таке добре, як думається”.27.Жанрова розмаїтість новел Мопассана. Мопассан ввійшов в історію літератури насамперед як новеліст, написавши 16 збірок новел: “Заклад Тельє”, “Мадемуазель Фіфі”, “Оповідання Вальдшнепа”, “Місячне світло”, “Міс Гарріет” тощо. Однією з провідних тем від початку була любов (“Заклад Тельє,””Спадок”, “Ця свиня Морен”). Серйозною була проблема війни та все коло пов'язаних з нею питань. Про франко-пруську війну написано близько 20 новел. Перша зріла новела “Пишка” несе думку про те, що війни могло б і не бути. “Пишка” - частина збірки “Меданські вечори”. Самовідданість піднімає до героїв найпересічніших людей: двоє приятелів, що ловлять рибу на прикордонній лінії, потрапляють в руки до прусаків, які пропонують їм життя за пароль. Тим і в голову не приходить видати пароль, їх розстрілюють (новела “Два товариші”). Вражають картини селянського опору (“Стара Соваж”). Тема повії представлена широко, так само як і тема любові до грошей як у зв'язку з любовною, так і без нього. ... (і так далі, коротше я не знаю шо писати ).

28.Своєрідність героя в романі Золя “Жерміналь”. Прообразом подій у романі є страйк шахтарів у березні 1884 року.В романі створюється цілісна картина життя північнофранцузьких шахтарських селищ.І цьому промисловому краї живуть династії робітників, серед них - родина Мае, яка вже протягом 106 років і 6 поколінь працює на одного господаря.Перший з цієї династій в 15 років відкрив тут наявність вугілля, але він отримує тільки "честь" - на його ім*я називається шахта.Історія Мае - кривава битва людини з природою заради капіталу.Син першого Мае, його брати та троє синів склали голови в шахьі, найстарший з теперішніх Мае має 56 років і зветься Безсмертним. Він свідома людина, не п*є, цікавиться політикою. Золя виявляє велике співчуття до Мае та його родини. Вугільна компанія пишається умовами, що вона створила для мешканців селища Двохсот Сорока, хоча насправді ці умови жахливі: і житлові, і умови харчування, тому дружина Мае в 30 років вже стара, змучена, а в молодших відчутні ознаки виродження.В шахті працює 5 членів родини, матір економить, але грошей бракує.Саме злидні штовхають робітників на повстання.В нього втягується механік Етьєн Лантьє, що приїхав до селища найматися на роботу в шахту - головний герой.Золя дивиться на всі події його очима.Він працює в бригаді Мае і закоханий в його дочку Катрін, з ним пов*язане виникнення бунту. Але стихійність повстання приходить до поразки, робітники повертаються до шахти, Мае загибає. На Етьєна виливається презирство людей, це руйнує їхнє кохання з Катрін, і вона стає коханкою шахтаря Шаваля. Етьєн зближується з закоханою в нього товстункою Мукеттою. І тільки завалені в шахті, Катрін і Лантьє відкриваються одне одному.Етьєн - нащадок Маккарів, і в ньому проявляється їхня спадковість у якості нападів гніву, під час одного з яких він вбиває свого суперника Шаваля.Формально Етьєн є проводирем повстання, а фактично - його знаряддя. У двобої свідомого та інстинктивного в романі перемагає інстинкт.Автор зневажає політичну боротьбу, іронічно малює вождів різних партій. Натовп несе пафос боротьби справедливого повстання, передає відсуття величезної сили, і Золя змушує милуватися ним і боятися його.Таборові "червоних" в романі протистоїть табір "блакитних" - буржуазії. Родина Грегуарів, родина директора шахти Енбо, його племінник Негрель - уособлення правди іншого життя, аніж життя шахтарів. Це життя теж має свої турботи, але вони смішні в порівнянні зі злиднями шахтарів. Роман "Жерміналь" ставить питання про неможливість продовження старого життя. Роман полягає у обуренні робітників, які завдають удар суспільству."Жерміналь" - ім*я весняного місяця, коли підіймаються перші паростки, і він має провіщати майбутнє.