Державний лад Росії XVII-XVIII ст
У XVIII ст. було також утворено й міське самоврядування. Вперше міські органи зявилися за Петра І, згодом реформувалися Катериною ІІ. У 1785 р. імператриця видала “Грамоту на права й вигоди містам Російської імперії”, котра передбачувала, зокрема, і конструкцію органів міського самоврядування. Ними стали Загальна та Шестиголосна міські думи. Загальна дума збиралася на випадок крайньої потреби, а Шестиголосна вирішувала всі поточні справи. Обидва органи були виборними.
Створюються також і органи поліцейського управління. 1718 р. в Петербурзі була запроваджена посада генерал-поліцмейстера. Окремими вулицями завідували старости. Кожний десяток дворів контролювався десятським. Пізніше поліцейські органи були створені в інших містах.
Катерина ІІ удосконалила цю систему. Поліцейські функції у столиці мали обер-поліцмейстери, а в інших містах – городничі. В містах, де знаходилися військові гарнізони, поліцейські функції виконувалися комендантами цих гарнізонів. У 1782 р. створюється новий поліцейський орган – Управа благочинства. На чолі Управи стояв городничий або обер-поліцмейстер. Міста розподілили на частини на чолі з частними приставами. Частини розподілялись на квартали, які контролювались квартальними наглядачами.
Змінились також і судові органи. У цей період зароджується й розвивається відокремлення суду від адміністрації. Перші деякою мірою самостійні судові органи створив Петро Олексійович. Реформував він і духовний суд. Як перша інстанція, запроваджувалась посада “духовних дєл управітєля”. Другою був архієрей єпархії. Для виконання судових функцій при ньому створювалась спеціальна установа – консисторія. Вищою інстанцією для духовного суду був Синод.
Деякі судові функції Петро І усе-таки залишив за адміністративними установами. Наприклад, суд по земельним справам здійснювала Вотчинна колегія, злочини проти фінансових прав держави – Камер-колегія. Запроваджені Петром І надворні та нижчі суди діяли під наглядом губернаторів і воєвод, тобто підкорялися адміністрації. Функції загальногромадянських судів надавалися губернаторам і воєводам. Катерина ІІ більш послідовно відокремила суд від адміністрації. Цікаво, що запроваджені нею судові органи були влаштовані за чітким становим принципом: окремі суди для дворян, міщан, державних селян. Справи панських селян підлягали вотчинній юрисдикції. Пізніше карними справами стали займатися Управи благочинства. Вищою інстанцією для всіх судових органів губернії стали дві палати – громадянського та карного суду. Найвищим судовим органом відтепер був Сенат, який зберігав судові функції до кінця свого існування.
Зявляються в даний період і спеціальні органи для боротьби з політичними злочинами – Преображенський приказ, згодом Таємна канцелярія. За Петра І створюється також і прокуратура. Він затвердив посаду генерал-прокурора в Сенаті й прокурорів при колегіях та надворних судах. Проте, лише за Катерини ІІ була створена більш-менш чітка й струнка система прокурорських органів, що охоплювала всі судові установи імперії.
Треба також сказати й про відносини церкви й держави. Мабуть, усім відомий церковний розкол XVII ст., повязаний з небажанням великої частини духівництва і мирського населення коритися уніфікації церковних канонів, яка сприяла абсолютизації монаршої влади та ліквідації останніх залишків феодальної роздробленості. Він добре показав звязок релігії й політики, церкви та держави.Петро І, будуючи російський абсолютизм, прагнув цілковитої влади держави над церквою. Він створює спеціальну духовну колегію, Синод, яка підпорядковувалась державі. Після смерті останнього патріарха Адріана фактичним головою церкви і помазанником божим стає цар. При Катерині ІІ церковне майно було відібране на користь казни, церковні ієрархи посаджені на державне жалування, для керування церковними землями створювалась Колегія економії, а відповідні селяни відтоді називались економічними.
Висновки
З середини XVII ст. станово-представницька монархія перетворюється на абсолютну, що відображує перехід феодалізму в нову стадію. Становий лад набуває рис замкненості, консерватизму. Форма правління залишається колишньою – монархічною, проте зміст і зовнішня її атрибутика. Влада монарха стає необмеженою, це підкреслює проголошення його імператором.
Відбуваються значні зміни в державному механізмі. Ліквідовуються станово-представницькі органи, натомість зявляється складна, розгалужена система органів, наповнена чиновниками-дворянами. В цей період також відбувається суттєвий розвиток права. Видається багато значних законів, систематизується законодавство. Хоча нового загально Уложення створено не було, створюються кодекси – військово-карний, процесуальний.