Вітовт - Великий князь

Царгороду єпископа Антонія з проханням поставити його митрополитом, «аби не

пропав закон русинів». На випадок відмови патріярха, Казімір попереджав, що тоді

«прийдеться христити русинів на латинську віру». Ця загроза вплинула, і патріарх

поставив Антонія митрополитом, а після його смерти р. 1391 (чи 1392), на вимогу

Ягайла, поставив митрополитом Івана, єпископа Луцького (1392-1415).

Створення Галицької митрополії підривало заборону патріярха мати для Руси дві

митрополії і давало підставу Ольїердові домагатися висвячення окремого

митрополита.

Тим часом відносини з Митрополитом Олексієм дедалі загострювались. Олексій за

союз з Литвою відлучив князів Тверського та Смоленського від Церкви, брав

участь в підступному захопленні Михайла, князя Тверського, використовував

неполадки в родині Нижегородського князя. Ольґерд мав підстави закидати

митрополитові сторонність, заанґажованість у московській політиці. Дійсно, то був

єпископ-політик, про церковну діяльиість якого найменше відомо. Патріярхові

надсилалося скарги на Олексія, і він був примушений призначити слідство, яке

доручив архімандритові Кипрі-яаові Цамблакові, болгаринові, що в 1373 р. приїхав

до Литви, в 1375 р. — на бажання Ольгерда — був висвячений нй митрополита

Литовського, а в 1389 р. дістав московську катедрУ. Повторилося те, що бувало

раніше: осідком Кипріяна стала Москва, а не Київ

Після смерти Кипріяна в 1406 р. Вітовт просив патріярха висвятити окремого

митрополита Київського, але патріярх відмовився і висвятив у 1408 році грека

Фотія, як єдиного митрополита. Прими-ривіпися з тим, Вітовт зажадав від Фотія,

щоб він жив у Києві. Пробувши недовго в Києві, Фотій переїхав до Москви,

забравши й собою багато цінних речей.

Спираючись на православне духовенство, Вітовт вирішив за всяку ціну здобути