Курс з Новітної історії

1.2. У чому суть «плану Шліфена»?

1.3. Розкажіть про воєнні дії 1914 р.

ТЕМА 3.

Кампанії 1915 - 1916 рр.

ДАТИ:

1915 р. - вихід з Троїстого союзу Італії, натомість приєднання до нього Болгарії.

Лютий-грудень 1916 р. - Верденська битва

Червень 1916 р. • Брусиловський прорив

Липень-листопад 1916 р. - битва на р. Сомма.

ПЕРСОНАЛІЇ:БРУСИЛОВ Олександр (1853 - 1926) - російський військовий діяч, генерал від кавалерії, в роки Першої світової війни - командуючий 8-ю Галицькою армією, з 1916 р. - командуючий Південно-Західним російським фронтом. У травні-червні 1917 р. - головнокомандуючий російською армією, з 1920 р. - у Червоній армії, у 1923 - 1924 рр. - інспектор кавалерії

1. Перехід до позиційної війни дав змогу Німеччині пе¬рекинути свої сили на Східний фронт. У 1915 р. тут був проведений основний наступ, у той час, як на Західному фронті Німеччина перейшла до стратегічної оборони. У лютому-березні 1915 р., після боїв біля Мазурських озер, німецька армія витіснила російські війська із Східної

Пруссії. До осені 1915 р. німецькі та австро-угорські війська захопили Західну Україну, Польщу, Литву, частину Латвії.

У травні 1915 р. Італія, яка прагнула приєднати західну частину Балканського півострова (території Австро-Угорщини, Туреччини та Албанії) вийшла з Троїстого союзу і оголосила війну колишнім союзникам, а у вересні 1915 р. до союзу вступила Болгарія і він перетворився на Четверний (Почвірний).

На Західному фронті відбулися бої у Фландрії та Шампані. Найбільша битва - поблизу міста Іпра (Бельгія).

У першій половині лютого німецьке військо отримало «бойовий хімічний засіб у вигляді хлорного газу» та «но¬вого роду артилерійський снаряд, начинений отруюючими речовинами, котрі викликали сльозотечу». 22 квітня 1915 р. 4-та армія рейхсверу поблизу Іпру вперше у воєнній історії використала проти англо-французьких військ для прориву їхніх позицій газобалонну атаку. Газ дістав назву іприт (від місцевості першого використання).

Балони з газом було встановлено уздовж 6-кілометро-вої ділянки фронту. Вихід газу із них зайняв лише п'ять хвилин. Вглибину хмара мала від 600 до 800 м, заввиш¬ки була у людський зріст, згодом - вище. Хлором тоді бу¬ло отруєно 15 тис. осіб, з яких 5 тис. (33 %) померло. Сол¬дати, згадував учасник цієї операції, побачили, «що веле¬тенська хмара зелено-жовтого газу підіймається з-під землі й повільно рухається за вітром у напрямку до них, що газ стелеться по землі, заповнюючи кожну ямку, ко¬жне заглиблення й затоплює траншеї та воронки. Спершу подив, потім жах й, нарешті, паніка охопила війська, ко¬ли перші хмари диму окутали всю місцевість і примуси¬ли людей, задихаючись, битися в агонії. Ті, хто міг руха¬тися, бігли, намагаючись, більшою частиною даремно, обігнати хмару хлору, котра невмолимо переслідувала їх».

Німці мали тактичний успіх, проте не мали напоготові резервів і не змогли з нього скористатися. Німеччина пору¬шила конвенцію, яка забороняла застосування отруюючих речовин, й повела нову війну, причому німецьке команду¬вання використало у великому масштабі нову зброю в операції, котра мала обмежену мету. Після Іпру отруйні гази надалі використовували обидві сторони.