Греко-перські війни ( 500 – 449 рр. до н.е. )
2.2. Перший афінський морський союз
У ході війни з персами в районі Егейського моря під голову¬ванням Афін утворився союз грецьких держав, відомий під іме¬нем Першого афінського морського союзу (У IV ст. виник Другий афінський морський союз).
Перший афінський морський союз являє собою цікаву спробу об'єднання значної частини Егейського району у формі єдиної держави. Афінський морський союз, що спочатку склався як чисто військовий союз, в якому Афінам належала тільки вій¬ськова гегемонія, фактично дуже швидко переродився в афінську морську державу.
Його історія є ілюстрацією процесу переростання федерації полісів, федерації грецьких міст - держав, у територіальну державу. Але цей процес, як ми побачимо далі, не був доведений до кінця, бо в природі полісів були такі риси, що перешкоджали їх міцному державному об'єднанню.
Історія Першого афінського морського союзу така. У період нападу Ксеркса, коли війна відбувалася головно на суші, головну роль у воєнному командуванні союзників відігравала Спарта. Воєнна перевага Спарти на суші була безперечною. Тому ніяких заперечень спартанська гегемонія в керівництві воєнними операціями не викликала.
Але коли війна після 479 р. була перенесена па море, становище спартанського командування виявилося найвищою мірою двознач¬ним: спартанцям доводилося керувати морськими операціями, дово¬дилося керувати флотом, у складі якого не було ні одного спартан¬ського судна, а головне ядро було афінським. Таке становище було особливо незручним тому, що афінський флот був настроєний дуже демократично, і спартанські аристократичні звички були надзви¬чайно гидкими афінській флотській демократії, цій «корабельній черні», як її тоді звичайно називали.
Малоазіатські держави, що в міру визволення їх від перського панування вступали в союз греків проти Персії, в переважній біль¬шості були демократичними общинами. Тому утворювався розрив між демократичним складом флоту і спартанським верховним ко¬мандуванням.
Справа ускладнилася ще й тим, що спартанський командувач Павсаній (переможець при Платеї) на Сході вступив у дуже підозрілі зносини з персами. Це ще більше ускладнило обстановку і створило, нарешті, таке становище, що в 478 р. грецький флот ввернувся до Афін з проханням взяти в свої руки керівництво воєнними операціями. Спарті довелося з цим примиритися, тому що для неї це був дуже зручний вихід із становища. До того часу Спарті в цей момент було дуже тривожне становище у зв'язку а заворушеннями ілотів.
Отже, на 477 р. Спарта та її пелопоннеські союзники вийшли з загальногрецької федерації, і в ній лишилися Афіни і ті острівні та малоазіатські міста, що були за цей період звільнені від пер¬ського панування.Афіни в особі Арістіда, що тоді змінив Фемістокла, надали сою¬зові нової організації. Спочатку ця організація формально була федеративною. Військове командування було в руках афінських стратегів. Але загальні справи союзу розв'язувалися радою (сино¬дом), що складалася з представників усіх держав, які входили в союз. Вона збиралася на острові Делосі, старому центрі культу Аполлона.
Там же на Делосі була союзна казна, що складалася з внесків, які робили союзники пропорціонально величині своїх держав. Кожна з союзних держав повинна була виставляти певне число кораблів. Але з самого початку маленькі держави вважали за краще вносити гроші замість того, щоб постачати кораблі, хоч би вже тому, що для маленької держави виставити цілий корабель було неможливо. Тому часто кілька дрібних членів союзу мусили об'єдну¬ватися для того, щоб виставити цілий корабель. Усе це створювало ряд незручностей. Афіни ж дуже охоче пішли на заміну натуральних поставок грошовими, тому що їм зручніше було мати справу з гро¬шовими сумами, на які можна було будувати однотипні судна.
У дальшому вплив Афін на справи союзу все більше поси¬люється. Афінські фінансові чиновники (елленотамії) ведуть грошові справи союзу; все більша кількість общин відмовляється від поставки кораблів і переходить до сплати грошових внесків (тільки найбільші держави, як от Лесбос і Хіос, продовжували поставляти кораблі до самого кінця існування союзу.) Посилення Афін за раху¬нок коштів союзу викликало незадоволення серед інших общин. Незадоволення було настільки гострим, що на островах Наксосі і Фасосі справа дійшла до відкритого повстання, після того як Афіни не дозволили їм вийти з союзу. Повстання були швидко придушені Афінами. Повсталі острови були позбавлені всякої само¬стійності і перетворилися в данників афінської республіки. Афінський морський союз поступово перетворювався в афінську морську державу, і перенесення союзної казни з острова Делоса до Афін у 50 - х рр. V ст. було тільки зовнішнім виразом зміни, що відбулася.