ЗАВОЮВАННЯ РИМЛЯНАМИ ВАРВАРСЬКИХ ПЛЕМЕН ЄВРОПИ
АНТИЧНІСТЬ І ВАРВАРСЬКИЙ СВІТ. Після завоювання Греції римляни багато чого засвоїли з її культури. Вони почали носи¬ти такий самий одяг, як і греки, навчились у грецьких ораторів красиво говорити, звикли відвідувати театр, почали буду¬вати гарні храми за зразком грецьких, робили копії грецьких статуй. Переможці самі були переможені грецькою культурою, яка була значно вищою, ніж у римлян.
Культура двох стародавніх народів — греків і римлян — називається античною культурою, або культурою антич¬ного світу. Слово «античний» означає «стародавній». Антична культура вважається початком європейської культури.
Стародавні греки та римляни всі інші племена й народи називали варварами. Це слово походить від грецьких слів «барбарос» («іноземець») і «барбаре» («нерозбірливо говорити, бурмотіти»).
Народи, яких греки і римляни називали варвара¬ми, заселяли у ті часи територію Західної Європи. Це були предки сучасних французів, німців, англійців, слов'ян та ін. Варвари відставали від античного світу в культурному та економічному розвитку.
Римляни завоювали багато країн і народів. Вар¬варські племена Європи були включені до єдиної дер¬жавної системи стародавнього Риму.
ПОСИЛЕННЯ ВЛАДИ ПОЛКОВОДЦІВ У РИМІ. Риму доводило¬ся постійно вести війни за збереження вже завойованих земель і захоплення нових. У зв'язку з цим дуже посилилася роль полко¬водців. Цьому сприяла і реформа Марія. Кожний полководець намагався здобути прихильність воїнів щедрою платнею і розда¬чею земель у завойованих ним країнах. Спираючись на підтрим¬ку армії, полководці домагалися вищих державних посад. За до¬помогою армії вони жорстоко придушували опір своїх політич¬них супротивників.
ДИКТАТОР СУЛЛА. У 82-79 pp. до н. е. диктатором у Римі був полководець Сулла. Він дозволив усім убивати своїх ворогів і навіть обнародував для цього список їхніх імен. За ці роки за¬гинуло 40 сенаторів, 1500 вершників (представників багатих зем¬левласників) та багато інших людей. Сулла нерідко вводив армію в яке-небудь місто і безкарно винищував усіх, хто був не на його боці. Майно, землю і рабів тих, кого стратили, він роздавав своїм прихильникам.
Сулла виступав за зміцнення влади аристократів у се¬наті. Він обмежив владу народних трибунів і неродовитих рабовласників.
ПОЧАТОК ПОЛІТИЧНОЇ КАР'ЄРИ ЦЕЗАРЯ. Гай Юлій Цезар походив зі знатного патриціанського роду. Він вва¬жав себе нащадком Ромула і Рема — засновників міста Ри¬ма. Народився Цезар у 100 р. до н. е. Майже все своє життя він провів у військових походах. Нерідко доводилося йому спати на простому похідному ліжку, загорнувшись у солдатський плащ. Переказували, що Цезар міг одночасно писати, читати і слухати.
ЗАВОЮВАННЯ ГАЛЛІЇ ЮЛІЄМ ЦЕЗАРЕМ. У ті далекі часи територію сучасної Франції заселяли напівдикі племена галлів, і вона називалася Галлією. Пізніше Галлію завоювали племена франків, і вона стала називатися Францією. Римський сенат до¬ручив полководцеві Юлію Цезарю підкорити племена галлів і за¬воювати їхню країну. Серед галльських племен не було єдності, вони сперечалися і воювали одне з одним. Цезар, який прибув до Галлії в 58 р. до н. е., скористався з цього. Він застосував відомий римський принцип «розділяй і владарюй» і поступово, за вісім років, підкорив усю Галлію. Перемога не була остаточ¬ною. Племена галлів постійно повставали і римлянам весь час доводилося їх упокорювати.
Уся Галлія, завойована Цезарем, увійшла до складу Римської держави. Про свій похід до Галлії Цезар розповів у «Записках про Галльську війну».
СПІЛКА ТРЬОХ ПОЛКОВОДЦІВ (ТРІУМВІРАТ). У 60 р. до н. е. Цезар правив римською провінцією Іспанією. Поступово в нього виник задум домогтися ще більшої влади в Римі. Для цього він таємно домовився з відомими полководцями Марком Крассом і Гнеєм Помпеєм про те, щоб, діючи разом, поділити між собою владу в державі. Тріумвірат Домігся свого, змовники почали діяти і швидко збагатилися.
ЦЕЗАР У РИМІ. У 49 р. до н. е. Цезар вирішив захопити владу в Римі. В була армія, яка слухалася його і підкорялася кожному його слову. Сенат знав про його наміри, тому заборонив Цезарю повертатись до Риму. Але Цезар порушив цю заборону і разом з військом перейшов прикор¬донну річку Рубікон, щоб іти на Рим. Його слова при цьому були: «Жереб кинуто!» (тобто «рішення прийнято»). З тих пір вислів «перейти Рубікон» став крилатим. Він означає «зробити безповоротний крок, здійснити рішучий вчинок».