Наскок
Обстріли застосовуються для знищення або виснаження особового складу супротивника, знищення або виведення з ладу озброєння, техніки та інших матеріальних об'єктів.
Організація обстрілу в багатьох аспектах збігається з проведенням наскоку. Як завжди першочерговим завданням є розвідка прилеглої місцевості та самого об'єкту нападу. Однак у даному випадку більше уваги приділяється пошуку та облаштуванню вигідних позицій для обстрілу. Бажано щоб позиція знаходилася на пануючих висотах або на замаскованих позиціях. Бажано щоб з неї проглядалася більша частина території об'єкту.При виконанні операції партизанський підрозділ розподіляється на кілька груп: група нападу. В неї входять зразки важкого озброєння; вона призначення для виконання власне обстрілу ворожого об'єкту. Вся інша частина партизан розташовуються на замаскованих позиціях і виконують функцію охорони та прикриття підрозділу нападу.
Найбільш ефективним озброєнням для проведення обстрілів є крупнокаліберні кулемети , ручні протитанкові та станкові гранатомети, ракетні установки, протитанкові ракетні комплекси, безвідкатні гармати, міномети. Дані види озброєнь вирізняються великим радіусом дії та потужністю вогню. Приклад партизанських воєн свідчать що наявність ракетного озброєння різко підвищує бойову ефективність обстрілів. Однак потребують більш ретельного маскування та злагодженої роботи їхніх розрахунків.
Обстріли провадяться і за допомогою масованого вогню ручної автоматичної зброї, однак на дальніх відстанях їхній вогонь менш ефективний а зблизька партизани можуть наразитися на зустрічний вогонь вогневих засобів ворога.
За сигналом коменданта група відкриває вогонь по всім важливим спорудам на території бази , або по конкретно визначеним цілям. Для коректування вогню варто застосовувати окрему групу бійців які знаходячись на замаскованих позиціях поблизу об'єкту за допомогою засобів зв'язку здійснюватимуть коректування вогню.
Після того як завдання виконано весь підрозділ мас негайно відступати до заздалегідь обумовленого місця збору.
Безумовною перевагою обстрілів є те , що партизанський підрозділ мас можливість завдати суттєвих втрат супротивнику з відносною безпекою. Особливо ефективним є застосування обстрілів по складам боєприпасів та пального . Кілька характерних прикладів успішного застосування обстрілів наведено нижче.
У 1968 році американська авіабаза Тан Сон Нхут (поблизу Сайгону) була вперше обстріляна в'єтконгівцями за допомогою переносних пускових установок „Град - П ". Розроблені у СРСР пускові установки вирізнялися відносно помірною вагою, значною дальністю стрільби (10 км), потужну 122 міліметрову ракету та були абсолютно безвідмовними у будь яких погодних умовах. З цього часу ракетні обстріли стали справжнім прокляттям для баз армії США та армії Республіки В'єтнам. Оригінальним був і спосіб використання ракет. Вночі в'єтконгівці ховали розібрані ракетні установки у затоплених рисових полях і відходили. Вдень під виглядом селян партизани безпечно проходили крізь всі ворожі блокпости. Опинившись у місці схованки вони витягали сховані в'юки з частинами пускових установок та боєприпаси і обстрілювали ними заздалегідь визначені цілі. Після обстрілу знову заховавши пускові установки вони стрімко розсіювалися. В'єтконгівці здавалося робили неможливе - обстрілювали американські об'єкти серед білого дня у зоні де , здавалося все і всі перебувають під пильним оком
21 серпня 1988 року загін афганських моджахедів , непомітно пройшовши крізь охорону радянських військ, обстріляли ракетами армійські склади в районі Пулі - Хумрі. Пожежі та вибухи тривали два дні поспіль. В результаті злетіло в повітря 1200 (!) вагонів з боєприпасами, згоріло 200 двигунів для техніки, величезна кількість запчастин та іншого військового майна.
Одним з прикладів успішного застосування частих та масованих нальотів є операції збройних формувань ісламської фундаменталістської організації „Хезболлах " під час фактично безперервного протистояння з Силами самооборони Ізраїлю. Впродовж 90- х років XX століття бойові групи „Хезболлах " багатократно атакували позиції Цахалу та ізраїльські поселення поблизу лівано - ізраїльського кордону. Тільки за 1995 рік було здійснено 270 ракетних обстрілів. Хоча сумарні втрати ізраїльтян були невеликі, однак подібні дії перетворили північні території Ізраїлю в зону бойових дій. Ізраїльтянам довелося вкотре нарощувати військову присутність на лівано - ізраільському кордоні та вторгатися на територію Лівану задля полювання на екстремістів , що в свою чергу приводило до нової напруги у взаємовідносинах з арабськими країнами. У даному випадку слід підкреслити не так військовий як політичний ефект від здійснених акцій, які вкотре підкреслювали не тільки рішучість ісламських екстремістів у боротьбі з Ізраілем, але й їх професіоналізм та технічну оснащеність.