Наскок

Наскок являє собою раптовий напад на стаціонарні об'єкти ворога з метою їх знищення, захоплення або виведення з ладу, завдання безпосередніх втрат супротивнику, знищення його опорних пунктів, захоплення зброї та боєприпасів.

Нарівні з засідками наскоки є найбільш ефективним елементом тактики партизанської війни. За допомогою наскоків партизанські загони завдають безпосередніх втрат супротивнику у живій силі та техніці, паралізують роботу окупаційної адміністрації та тримають окупантів у постійній напрузі, що негативно впливає на його боєздатність.

Стаціонарними об'єктами є опорні пункти військових та поліцейських підрозділів окупантів, летовища, парки бойової техніки, склади, штаби та командні пункти управління військами, в 'язниці, у яких утримуються учасники руху опору, тощо.

Більшість цих об'єктів мають для супротивника велике значення, тому їх охороні він приділяє якнайпильнішу увагу. Як правило об'єкти та блокпости облаштовуються як невеликі фортеці з розвинутою системою інженерних загороджень та великою кількістю важкого озброєння. Для оборони особливо важливих об'єктів широко використовуються засоби радіотехнічної розвідки. Опорні пункти облаштовуються навколо основної бази ворога. З пунктами та базою існує постійних зв'язок. Комунікації між опорними пунктами постійно патрулюються пішими патрулями, групами на бронетехніці та гелікоптерами. Авіа - та бронепідкріплення знаходяться у стані постійної боєготовності на випадок атаки партизанами.

Розвідка - перша запорука успіху. Має бути вивчено всіх характерні особливості об'єкту. Розвідувальна інформація про об'єкт нападу здобувається як шляхом візуального обстеження так і за даними агентурної розвідки.

Має бути детально вивчено місцевість навколо об'єкту нападу. За допомогою безпосереднього огляду та з застосуванням мап, командант має визначити ділянки місцевості, які придатні для прихованого підходу до ворожих позицій та прихованого відступу після виконання поставленого завдання . Має бути взято до уваги розташування та віддаленість інших опорних пунктів. Командант має визначити місця для облаштування засідок на можливих маршрутах підходу підкріплень.

Далі має бути вивчено сам об'єкт нападу. Для здобуття цієї інформації варто застосовувати всі можливі засоби. За даними розвідки складається план об'єкту нападу, на яком потрібно відмітити систему інженерних загороджень та мінних полів навколо об'єкту, розташування спостережних та оборонних позицій ( спостережні вежі, мури, шанці ) шляхів сполучення, вогневих засобів та техніки (кулеметні гнізда, міноиетні позиції, вкопані в землю танки, тощо ). Далі має бути визначено місця розташування основних споруд бази (казарми, штаб, господарчі приміщення, склади зброї та припасів, тощо ), а по можливості - і їх внутрішню будову. Причому слід врахувати особливості вищеназваних споруд, виявити їх вразливі місця або специфіку конструкції та використання які допоможуть ефективно їх знищити чи вивести з ладу.

Далі якнайпильнішу увагу має бути приділено особовому складу ворожого підрозділу, який займає оборону. Має бути встановлено чисельність гарнізону, його наявне озброєння, рівень професіональної підготовки та бойовий дух. Виконання завдання пройде ефективно і з мінімальними втратами у випадку якщо наявний гарнізон вирізняється відсутністю пильності та дисципліни, недбалим несенням служби, не має досвіду та достатнього вишколу. І водночас якщо ворожий підрозділ дисциплінований, має досвід ведення контрпартизанської війни, знаходиться у стані постійної бойової готовності та має високий бойовий дух то виконання завдання буде пов'язано з дуже великими труднощами.

Далі має бути встановлено режим несення служби, як - от графік прибуття на територію бази та вибуття з неї колон транспорту, бронетехніки та літальних апаратів, час зміни стійкових, зони патрулювання та час проходу патрулів ворога.

Після уточнення даних можна приступати до безпосереднього виконання завдання.

Оптимальна чисельність групи для організації наскоку - 25-30 вояків. Враховуючи розвиненість засобів стеження та матеріальну перевагу ворога, велику увагу треба приділяти прихованому зосередженню партизанської групи на місці перед нападом. До місця збору партизанський підрозділ направляється невеликими групами по 6-9 вояків або й поодинці. Маршрути слідування також обов'язково обираються різні. До місця проведення операції партизани слідують з дотриманням всіх правил маскування. Також суворо має бути дотримано радютишу. У такому випадку навіть якщо окрема група потрапить у ворожу засідку, вся інша група виконає поставлене завдання .