Збройні Сили та інші військовi формування України на сучасному етапі

Збройні Сили та інші військовi формування України на сучасному етапі

ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ВИДИ ТА РОДИ ВІЙСЬК

Україна, проголосивши 24 серпня 1991 р„ свою неза¬лежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма держа-і вами світу. Однак нині не виключена можливість виник¬нення воєнних конфліктів, що загрожуватимуть сувере¬нітету нашої країни. 6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил. 19 жов¬тня 1993 р. Верховна Рада постановила вважати 6 груд¬ня святом - Днем Збройних Сил України.

Збройні Сили України організовуються і функціону¬ють на основі Воєнної доктрини України, затвердженої Верховною Радою, і законів України «Про Збройні Сили України» та «Про оборону України».

Воєнна доктрина - це прийнята державою система поглядів і положень про її військову безпеку, про будів¬ництво Збройних Сил, їх існування та використання. Во¬єнна доктрина України має оборонний, миролюбний, а не агресивний характер. Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і полі¬тичної незалежності, збереження територіальної ціліс¬ності та недоторканності кордонів. Воєнна доктрина співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України і скоординована з воєнними док¬тринами сусідніх держав.

Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України е:

- прагнення вирішувати усі міжнародні проблеми невоєнними засобами;

- забезпечення оборони держави воєнними засобами;

- будівництво боєздатних Збройних Сил;

- створення матеріальної основи якісно нового війська. Воєнна доктрина виходить із того, що державний кор¬дон України із суміжними державами є остаточно вста¬новленим, а сама Україна не має територіальних претен¬зій до жодної держави. Використання Збройних Сил мо¬жливе в разі збройної агресії, посягань на територіальну цілісність України, а також при виконанні Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Воєнна доктрина проголошує, що Україна ніколи першою не розпочне бойових дій проти Іншої держави, якщо сама не стане об'єктом її агресії. Відмова від вико¬ристання першою своїх Збройних Сил зовсім не означає, що Україна має завжди дотримуватися пасивної страте¬гічної оборони. В умовах війни можуть бути активно і ши¬роко використані всі форми сучасного воєнного мистец¬тва: стратегічне розгортання, відбиття повітряне-косміч¬ного удару, стратегічна наступальна, оборонна операція та ін. Воєнна доктрина України передбачає спільні дії у воєнний час Збройних Сил із Прикордонними військами, Національною гвардією, Службою безпеки, Внутрішніми військами, силами Цивільної оборони.

Збройні Сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

Принцип демократії і гуманізму. В діяльності армії та флоту повинно враховуватися те, що найвищою суспі¬льною цінністю є людина. Захист її життя, інтересів, створення необхідних умов у армії для розвитку, подаль-

того вдосконалення особистості є найголовнішим.

Принцип верховенства закону. Ніщо в Збройних Си¬лах України не має такої сили, як сила закону. Викона¬ння Конституції і законів України, статутів Збройних Сил України та наказів командирів є обов'язком кож¬ного військовослужбовця. Порушення законів України тягне за собою дисциплінарну, кримінальну відповідаль¬ність.

Принцип єдиноначальності і колегіального виробле¬ння рішень означає, що кожний командир, як єдинона¬чальник, перш ніж прийняти певне рішення, повинен враховувати думку, позицію колегіального органу (війсь¬кової ради, зборів офіцерів, солдатів). Колегіальність у при¬йнятті рішень була, починаючи із Запорізького війська, доброю традицією української армії. Єдиноначальність забезпечує чіткість і оперативність управління війсь¬ками, повну відповідальність командира за бойову гото¬вність частини, корабля.