Характеристика хімічних вогнищ, утворених бойовими отруйними речовинами

До нестійких вогнищ можна віднести ті, в яких уражаюча дія ОР припиняється протягом однієї години. У більшості випадків нестійкі ОР застосовуються для ураження особового складу.

У хімічних вогнищах, які утворені нестійкими ОР, особовий склад застосовує тільки засоби захисту органів дихання.

Залежно від часу виникнення основних симптомів отруєння хімічні вогнища ураження поділяють на:

а) вогнища ураження швидкодіючими ОР (клініка отруєння виявляється протягом першої години після контакту з ОР);

б) вогнища ураження ОР сповільненої дії (клініка отруєння виникає пізніше ніж через годину після моменту контакту з ОР).

Таким чином, з урахуванням стійкості на місцевості та швидкості дії ОР на особовий склад розрізняють чотири типи хімічних вогнищ БОР:

а) стійке вогнище ураження (зараження) швидкодіючими ОР (зарин, зоман, V-гази, Сі-Ес ― внаслідок інгаляційного проникнення, зарин, зоман ― через шкіру);

б) нестійке вогнище ураження (зараження) швидкодіючими ОР (синильна кислота, хлорацетофенон ― інгаляційно);

в) стійке вогнище ураження (зараження) ОР сповільненої дії (Vх, іприт, люїзит ― через шкіру);

г) нестійке вогнище ураження (зараження) ОР сповільненої дії (фосген, BZ, ДЛК ― інгаляційно).

Для вогнищ ураження швидкодіючими ОР характерні: одночасне ураження великої кількості особового складу; можливість часткового виходу з ладу (ураження) медичного складу; виникнення значної кількості тяжкоуражених, тривалість життя яких при відсутності своєчасної, ефективної допомоги не перевищить 1 год з моменту виникнення клініки отруєння; відсутність резерву часу у медичної служби для суттєвої зміни раніше прийнятої організації робіт щодо ліквідації вогнища; необхідність надання ефективної медичної допомоги протягом оптимальних термінів та евакуації тяжкоуражених з вогнищ переважно за один рейс.

Суттєвими відмінностями вогнищ ураження ОР сповільненої дії є: послідовна, протягом декількох годин, поява ознак отруєння уражених, у зв’язку з чим необхідне активне виявлення уражених; триваліші терміни життя тяжкоуражених при відсутності своєчасної допомоги (внаслідок ураження іпритом, фосгеном ― декілька годин, діб); наявність певного запасу часу (декілька годин) у медичної служби для ліквідації вогнища; евакуація уражених з вогнища здійснюється в декілька рейсів у міру їх виявлення.

Від характеру хімічного вогнища, фізико-хімічних та токсичних якостей ОР, які його утворюють, залежать розміри та структура санітарних втрат.

При використанні ОР нервово-паралітичної дії і синильної кислоти відсоток безповоротних втрат буде більшим. При використанні ОР типу іприту та фосгену ― меншим, а для ОР, які тимчасово виводять із ладу (психотоміметичні, подразнювальні), смертельні випадки взагалі не характерні. Так, при ураженні ОР нервово-паралітичної дії можлива смертність близько 30 % отруєних протягом двох діб.

У сучасній війні найбільш вірогідним буде використання противником ОР нервово-паралітичної дії.При використанні ОР санітарні втрати за тяжкістю ураження особового складу можуть скласти: у вогнищі ФОР- легкий ступінь (л. ст.) ― 30 %; середній (сер. ст.) – 10 %, тяжкий ступінь (т. ст.) – 60 %; у вогнищі синильної кислоти ― л. ст.― 20 %, сер. ст. – 50 %, т. ст. – 30 %; у вогнищі фосгену ― л. ст. – 35 %, сер. ст. – 40 %, т.ст. – 25 %; у вогнищі іприту відповідно 30, 40, 30; у вогнищі BZ відповідно 35, 35, 30; у вогнищі CR відповідно 55; 30; 15.

Розміри та структура санітарних втрат залежать від масштабу та засобів хімічного ураження, раптовості хімічного нападу, щільності розташування особового складу, проти якого застосовано ОР, стану засобів захисту. ОР, які застосовані за допомогою аерозольних генераторів, а також з виливних авіаційних приладів, бомб тощо обумовлюють появу уражених, які потребують лише терапевтичної та психоневрологічної допомоги.