Воєнні конфлікти та способи їх вирішення

Предметом територіального типу є панування над певною зоною географічного простору чи території. До нього слід віднести воєнні конфлікти на території республік колишньої СФРЮ, в Придністровському регіоні Республіки Молдова, в Лівані, між Ерітреєю та Ефіопією. Джерелом соціального типу конфлікту є зростання переваги одних соціальних верств та груп над іншими. Приклад – воєнний конфлікт в Таджикистані. Економічний тип конфлікту виникає через претензії на володіння економічними, природними ресурсами і матеріальними цінностями (громадянська війна в Анголі). Особливість державно-інституційного типу воєнного конфлікту (Демократична Республіка Конго, Східний Тимор – Індонезія) полягає в тому, що його предметом є державні інститути й апарат, який реалізує політичну владу. Ідеологічний тип конфлікту може виникати на релігійній, расовій, етнічній основі. Його предметом є різні ідеологічні цінності, що сповідуються певною соціальною верствою чи групою і використовуються в системі політичної влади (Боснія і Герцеговина, Македонія, автономний край Косово та Метохія в складі Республіки Сербія). Зіткнення соціальних верств і народів, що належать до різних культур, породжує культурний тип конфлікту. Він спрямовується на стримування чи нав’язування чужих мов і культур, які відрізняються своїми ідеалами й способом життя (республіки колишньої СФРЮ).

Враховуючи динамічний розвиток інформатизації світової спільноти, доцільно виокремити предметний тип воєнних конфліктів майбутнього – інформаційний, де предметом є інформація, яка, на відміну від інших ресурсів, придатна для багаторазового використання численними користувачами.

Отже, поєднання соціальної й предметної класифікацій характеризує воєнний конфлікт за його соціальним рівнем, а також природою його соціальних суб’єктів і типів протиріч, що виникають між ними.

Однак у контексті типологічного аналізу не можна обійтися без змістової класифікації, яка акцентує увагу на розкритті внутрішніх специфічних зв’язків і відносин, переборюючи цим обмеження формальної класифікації. Така класифікація важлива ще й тому, що насправді не існує воєнних конфліктів, які б точно відповідали тому чи іншому типові й не мали певних рис, властивих іншим типам конфліктів.

Змістова класифікація передбачає дослідження різноманітності воєнних конфліктів через врахування ознак, що їх відрізняють, відображення особливостей перебігу конфліктного процесу. Вона розкривається через поняття „форма”, „вид”, „рід”.

Форма віддзеркалює особливості взаємодії протиборчих сторін у воєнному конфлікті. Змістова класифікація передбачає врахування особливостей перебігу конфліктного процесу: інтенсивність і ступінь ескалації, масштаб, можливості його врегулювання та ймовірні наслідки.

Категорія вид передбачає класифікацію воєнного конфлікту через різні ознаки його основних елементів – мети, засобів конфліктуючих сторін, конфліктної діяльності і конфліктних відносин, що визначають зміст конфлікту. Поняття „вид” віддзеркалює протиріччя, яке лежить в основі воєнного зіткнення двох протиборчих сторін, але не дає відповіді на запитання, яку політичну мету висуває і вирішує кожна з них, не вказує на воєнно-політичну спрямованість їхніх дій. Вона виражається через термін рід воєнного конфлікту. Політична мета не тільки відображає предмет конфлікту, але й формує певну спрямованість дій стосовно конфронтуючої сторони. Ця спрямованість може бути подвійною: вона припускає захоплення предмета конфлікту або ж його захист за умови, що сторона цим предметом володіє.

Залежно від характеру політичних цілей, воєнні конфлікти поділяються на загарбницькі (Ефіопія – Ерітрея) й конфлікти, що пов’язуються із захистом території, населення, атрибутів політичної влади, економічних ресурсів, матеріальних і духовних цінностей (Демократична Республіка Конго, Таджикистан, республіки колишньої СФРЮ).Результати аналізу можуть застосовуватися в галузі державного і військового управління. Вони доповнюють теоретичні знання у сфері морально-психологічного та інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності збройних сил та інших структур воєнної організації держави.

Оскільки воєнна організація є головним засобом воєнного конфлікту, то саме вона виступає критерієм розподілу конфліктів на: воєнні конфлікти із застосуванням регулярної армії; із застосуванням поліції; воєнні конфлікти, реалізовані органами безпеки; воєнні конфлікти, здійсненні за участю недержавних збройних формувань. Безумовно, в будь-якому воєнному конфлікті можуть брати участь усі перелічені елементи воєнної організації, але домінуюча роль належить лише одному з них згідно з чим і відносяться до роду.

Принцип багатосторонності дозволяє класифікувати якісні риси цілей і способів конфлікту та їх кількісні показники – масштабність цілей і засобів застосування. За цим критерієм воєнні конфлікти розподіляється на два види: тотальні і обмежені.