Організація медичного забезпечення механізованого (танкового) полку в наступі
На другому етапі розшук, збір і вивіз (виніс) поранених з поля бою завершує начальник медичної служби полку, використовуючи для цього відділення збору і евакуації поранених МПП, а також придані сили і засоби. Частина з них, як правило, висувається за батальйонами першого ешелону полку поза зоною ураження кулеметного вогню противника, інша частина (менша) – за збірним пунктом пошкоджених машин полку. Незалежно від способу дій військ вони обстежують територію, на якій велись бойові дії і по якій рухались підрозділи полку. Особливо ретельно оглядають траншеї, окопи, яри, укриття, а також ділянки місцевості, на яких велись активні бойові дії. Знайденим пораненим надають першу медичну допомогу і вивозять їх в залежності від місця знаходження на МПП або полкові шляхи підвозу і евакуації.
Медичний пункт батальйону в ході наступу переміщується за першим ешелоном батальйону на напрямку зосередження його основних сил і працює, як правило, з ходу. В місцях зосередження поранених МПБ затримується на нетривалий час для надання долікарської (фельдшерської) допомоги. Після надання медичної допомоги, якщо є можливість, поранених евакуюють на МПП. При відсутності такої можливості їх розміщують в укриттях і позначають встановленими знаками, а МПБ продовжує рухатись за батальйоном до інших місць зосередження поранених. Санітарний автомобіль МПБ використовується переважно для переміщення особового складу і майна медичного пункту.
Про поранених і хворих, які залишились в укриттях, начальник МПБ повідомляє начальника медичної служби полку чи начальника МПП через водіїв санітарного транспорту, а також по засобах зв’язку. Одночасно з цим він повідомляє їм маршрут подальшого переміщення МПБ.
В ході бою МПП переміщується і розгортається з врахуванням тактичної, тилової і медичної обстановки, яка склалась, термінів доставки поранених і хворих. Частіше всього він переміщується, якщо в підрозділах, які ведуть бойові дії, виникають значні санітарні втрати, збільшилось плече евакуації поранених і хворих та терміни їх поступлення на МПП в зв’язку з цим починають перевищувати 4-5 годин з моменту отримання поранення. Місце нового розгортання МПП вибирають як можна ближче до рубежів найбільших санітарних втрат з урахуванням наявності шляхів підвозу і евакуації, можливості маскування і укриття від повітряного і наземного противника. Перше переміщення в ході наступу, як правило, здійснюється після розгрому першого ешелону бригади противника, який обороняється, друге – в глибині оборони противника. Як правило, при наступі, що успішно розвивається, МПП переміщується і розгортається не менше 2-3 рази на добу.
Переміщення МПП в новий район здійснюється з дозволу командира полку. Про його переміщення і новий район розгортання начальник медичної служби полку доповідає начальнику медичної служби дивізії і інформує через штаб полку командирів підрозділів.При переміщенні МПП важливо зберегти безперервність при наданні пораненим і хворим першої лікарської допомоги. Це може бути досягнуто шляхом маневру потоком евакуйованих поранених і хворих, а також силами і засобами медичної служби. Вид маневру визначається в кожному конкретному випадку в залежності від обстановки.
При використанні противником зброї масового ураження в ході наступу медична служба приймає участь в організації і проведенні лікувально-евакуаційних заходів в осередках ураження. Ці заходи проводяться насамперед особовим складом постраждалих підрозділів шляхом надання само- і взаємодопомоги, а також рятувальними загонами, в склад яких включаються сили і засоби медичної служби (відділення збору і евакуації поранених МПП, МПБ, медичне майно: перев’язувальний матеріал, шини, антидоти, знеболюючі засоби, тощо).Медичний склад рятувального загону свою роботу будує так само, як при ліквідації осередків масового ураження при висуванні полку.
В ході бою підрозділи полку повинні долати значні ділянки місцевості, яка забруднена РР (ОР, БЗ). У зв’язку з цим в системі заходів медичної служби по захисту військ від зброї масового ураження особливого значення набуває контроль за станом, своєчасним і правильним використанням індивідуальних засобів захисту, а також засобів профілактики і надання першої медичної допомоги при ураженні ядерною, хімічною і бактеріологічною зброєю; контроль за станом і якістю часткової і повної санітарної обробки особового складу, дегазацією, дезактивацією і дезинфекцією техніки, обмундирування та інших засобів. Після виходу з бою начальник медичної служби полку організує обстеження і бере на облік осіб, які постраждали від радіоактивного опромінення, однак зберегли боєздатність.
Обсяг медичної допомоги на МПП і МПБ в наступальному бою залежить від конкретних умов, насамперед від тактичної обстановки і числа поранених і хворих. Як правило, при використанні противником тільки звичайних засобів ураження і при порівняно невеликих санітарних втратах на МПП надають першу лікарську допомогу, на МПБ – долікарську (фельдшерську) допомогу. У разі використання противником зброї масового ураження, поступленні великої кількості поранених і хворих на МПП і МПБ, частому їх переміщенні медична допомога обмежується наданням на МПП невідкладних заходів першої лікарської допомоги, на МПБ – першої медичної допомоги.
Обсяг медичної допомоги визначають для МПП начальник медичної служби дивізії, для МПБ – начальник медичної служби полку. У випадку різкої зміни обстановки (поступленні поранених і хворих, що значно перевищує можливості МПП і МПБ по наданню встановленого обсягу медичної допомоги, вихід противника в район медичного пункту при нанесені контратаки) обсяг медичної допомоги може уточнювати начальник медичної служби полку, а також начальники медичних підрозділів з негайною доповіддю вищестоящому начальнику медичної служби.