Організація медичного забезпечення механізованого (танкового) полку в наступі

- медичний контроль за проведенням гігієнічного миття особового складу зі зміною білизни і при необхідності за дезінфекцією і дезінсекцією обмундирування;

- підготовку особового складу медичної служби до дій в умовах майбутнього бою.

Роботу по організації медичного забезпечення полку в бою начальник медичної служби починає зразу ж після вказівок командира полку про майбутні бойові дії. З врахуванням отриманих вказівок командира полку, а також вказівок начальника медичної служби дивізії він оцінює обстановку, приймає рішення на медичне забезпечення, доводить його до підлеглих, організує взаємодію і управління.

При підготовці рішення особливу увагу звертають на організацію розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, збору, виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, розподілення сил і засобів медичної служби у вихідному положенні і маневру ними в ході бою з метою забезпечення безперервності в наданні медичної допомоги.

Організуючи розшук, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збір і вивіз (виніс) з поля бою, важливо визначити потребу в силах і засобах для виконання цих завдань.

З досвіду Великої Вітчизняної війни, а також навчань, які проводились в останні роки, для надання першої медичної допомоги одному пораненому без відтягування його в найближче укриття санітар витрачає від 5-10 до 20 хвилин. При цьому на наближення до пораненого в середньому витрачається 1-2 хв., на надання першої медичної допомоги – 6-7 хв., на позначення місця знаходження поранених – 2-3 хв., на повернення у свій взвод – 8-10 хв. Перша медична допомога надається 50-60% пораненим в порядку само- і взаємодопомоги, 40-50% - санітарами, санітарними інструкторами. У вивозі (виносі) з поля бою потребують близь 50-60% поранених із загальної їх кількості. Якщо виніс здійснюється санітарами-носіями, то одна ланка за день бою може винести 6-8 поранених. Можливості одного колісного транспортера по вивозу поранених з поля бою в 5-6 раз більше, ніж ланки санітарів-носіїв.

Рішення на медичне забезпечення, як правило, приймається на карті і уточнюється при наявності часу на місцевості. З цією метою начальник медичної служби полку проводить рекогносцировку, в якій, як правило, приймають участь начальники медичних пунктів полку і батальйонів, командири відділення збору і евакуації поранених МПП. В ході рекогносцировки уточнюються шляхи виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, місце розгортання медичного пункту полку, маршрути і порядок переміщення МПП і МПБ, обсяг і зміст роботи по підготовці району розгортання МПП у вихідному положенні. Під час рекогносцировки організується взаємодія з питань розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збору і вивозу (виносу) з поля бою; забезпечення безперервності в наданні першої медичної допомоги пораненим і хворим при переміщенні медичного пункту в новий район; евакуація поранених і хворих з МПП, тощо. При рекогносцировці встановлюється також взаємодія з медичними пунктами, які розгорнуті на маршрутах висування полку чи поблизу їх, визначається санітарно-епідемічний стан маршруту висування полку і району бойових дій.

Порядок роботи начальника медичної служби по організації медичного забезпечення наступу з висуванням з глибини і з безпосереднього зіткнення з противником однаковий, однак в останньому випадку він більшу частину роботи проводить на місцевості.Начальник медичної служби, організовуючи медичне забезпечення, повинен як можна раніше поставити завдання підлеглим, щоб у них було більше часу для проведення необхідних заходів по підготовці до роботи в бойових умовах. А це багато залежить від методів відпрацювання рішення на медичне забезпечення бою.

При плануванні медичного забезпечення бою методом паралельної роботи (використовується при обмеженому по часу підготовчому періоді) начальники МПП і МПБ повинні починати підготовку рішення безпосередньо під час рекогносцировки, яку проводить начальник медичної служби полку, а при організації медичного забезпечення бою методом послідовної роботи (довготривалий підготовчий період) – після закінчення рекогносцировки і прийняття рішення начальником медичної служби полку.

Своє рішення начальник медичної служби оформлює у виді плану організації медичного забезпечення полку в наступі, затверджує в командира полку і доводить його до начальників медичних пунктів полку і батальйонів. Після затвердження положення плану набувають силу наказу і доводяться до виконавців (начальників медичних пунктів полку і батальйонів). План медичного забезпечення оформляється на робочій карті з додатком пояснювальної записки в робочому зошиті (на зворотній стороні карти). На карті відображаються: передній край, склад і угрупування противника, розмежувальні лінії, місця розміщення тилових підрозділів та підрозділів медичної служби, можливий маневр з ними, шляхи евакуації поранених та хворих, пункти управління та інші дані, які необхідні для управління медичною службою в бою.