Біографія ІСААКА МАЗЕПИ – політичного діяча УНР

У січні 1919 року в Січеславі Мазепу було заочно обрано делегатом Конгресу трудового народу України, робота якого, за оцінками деяких сучасників, не дала жодного результату. Так, наприклад, газета «Народна воля» наступним чином охарактеризувала його діяльність: «Трудовий Конгрес з'їхався, побалакав і роз'їхався, не зробивши абсолютно нічого для того, щоби поліпшити загальний стан життя, в якому перебуває УНР» [7].

Значно більше Ісаак Мазепа зробив для впорядкування внутрішнього життя країни на посаді Міністра внутрішніх справ. У результаті переговорів з Антантою зі складу Директорії був змушений вийти В.Винниченко, подав у відставку і тодішній прем'єр В.Чехівський. Вже 13 лютого своїм наказом Директорія затвердила новий склад Ради Народних Міністрів на чолі з С.Остапенком. Але і ці перестановки не привели до якихось позитивних змін, а радше навпаки, адже уряд без соціалістів висів у повітрі, бо більшість народу була прихильна саме до ідей соціалізму [8]. До того ж на думку Панаса Феденка: «Ті політичні групи, що прийшли до влади в лютому 1919 році, зовсім не мали людей, які могли б вести пропаганду й агітацію в народних масах. То були люди «кабінетні», як новий прем'єр професор Сергій Остапенко». Прийшовши до висновку, що уряд Остапенка не міг нормально функціонувати, 9 квітня, згідно з пропозицією С.Петлюри, в Рівному на Волині було створено соціалістичний уряд УНР на чолі з Борисом Мартосом. В новому уряді І.Мазепі доручили очолити Міністерство внутрішніх справ.

Новий міністр одразу мобілізував людей на боротьбу проти більшовицької пропаганди у тих повітах, що були під владою УНР. Для інформування і підтримки тих верств населення, які раніше ставилися прихильно або пасивно до агресій з Москви, а тепер взялися до зброї проти більшовицького режиму, Мазепа посилав довірених людей. В пропагандистських зверненнях, усних і друкованих, зазначалося, що уряд УНР орієнтується на сили власного народу і не підпише ніяких договорів з іншими державами, які могли б привести в Україну чуже військо.

Внаслідок проведеної навесні реорганізації бойовий дух в армії УНР потроху почав оживати. Здавалося, що УНР пережила найтяжчу пору боротьби, але лихо не оминуло: керівники деяких партій, в першу чергу ЦК УПСС, виступили проти Головного Отамана армії УНР С.Петлюри та проти уряду Б.Мартоса. То був бунт В.Оскілка 29 квітня 1919 р. в Рівному, де тоді перебував уряд УНР. Дії командира північного фронту Оскілка мали досить тяжкі для УНР наслідки, оскільки відкрили більшовикам шлях для наступу. Урядові довелося спішно залишити Рівне і вирушити на захід, адже Мартос, Мазепа, Лівицький та ряд інших членів уряду під час заколоту Оскілка були заарештовані. Та вже на другий день бунт захлинувся: Оскілко втік, оскільки військо перестало йому коритись.

Цей бунт наочно показав діячам УНР, що армія без політичного контролю може стати знаряддям в руках пройдисвітів. Оскільки Мазепа вважав, що армія є знаряддям політики, тому він наполягав на утворенні Державної Інспекції при Армії УНР для інформування війська про політику уряду і для нагляду за командним складом, бо і в армії були «непевні й анархічні елементи». Після того, як уряд отаборився в місті Кам'янці, Міністерство внутрішніх справ розмістилось у будинку колишньої канцелярії губернатора. Мазепа ж поселився в будинку купця Шраєра, син і дочка якого були сіоністами і збиралися емігрувати в Палестину. Перед Мазепою в Кам'янці постало два головних питання:

1. Підготувати українські сили для творення надійного державного апарату.

2. Припинити єврейські погроми.Уряд УНР надавав державну матеріальну допомогу єврейському населенню, що потерпіло від погромів. Мазепа посилав своїх урядовців зі спеціальними дорученнями в ті райони, в яких велася антисемітська пропаганда. Він навіть викроював час для поїздок на фронт на наради з цих питань з головним отаманом Петлюрою.

У той же час Мазепа уважно стежив за ситуацією на території України, окупованій поляками та російськими арміями - червоною та білою. Гінці з Кам'янця з дорученнями Мазепи постійно перебували на Україні, відвідували Кубань, Кавказ та Великоросію. Для розвідки і боротьби проти ворожих агентів Мазепа підбирав надійних людей. Особливо цінною була служба УНР робітників із Запоріжжя, Донецького басейну та Кривого Рогу, які виконували складні і небезпечні завдання, пов'язані із переходом фронту посланців міністра внутрішніх справ. Федір Дубовий, незмінний секретар організації УСДРП в Катеринославі, здійснював зв'язок уряду УНР із Степовою Україною, окупованою російськими військами. Позаненко, Чухмара, Рибалка, Сторубель, Хижняк, О.Самарець, П.Горбач, І.Верхало, В.Скляр і багато інших національно свідомих членів УСДРП виконували ті чи інші функції в апараті Міністерства внутрішніх справ[9].

У травні 1919 р. уряд зважив на пропозицію І.Мазепи й ухвалив закон про Державну Інспекцію у війську. Головним Державним інспектором був призначений полковник Володимир Кедровський. До кожної частини прикріплявся державний інспектор. Обирали на ці посади людей політично «загартованих», тактовних і надійних. Але, як продемонстрував приклад інспектора Гавришка, що взяв участь у бунті П.Болбачана, навіть і в цей орган потрапляли ворожі уряду УНР особи. Стався цей бунт 9 червня 1919 р. у Проскурові на Поділлі.