Різьба Гуцульщини

Закінчують полірування обережно, пам’ятаючи, що чим тонший полірований шар, тим краще буде робота. Під час полірування іноді доводиться добавляти 2-3 краплі олії, щоб політура рівномірно розподілилась на поверхні і тампон легше рухався.

Дальшим етапом роботи є вирізування трикутною стамескою контурний ліній орнаментального малюнка, який виразно видно під політурою. Стамескою виконують основний елемент орнаменту, а також такі мотиви, як “січені зубці”, “зубці”, “огірочки”, “медівники”, “бесаги”, “вісімки”, “головкате”, кривульки”, “листочки”, “драбинки”, “дамки”, “сосенки-смерічки” та площини, заповнені “ільчастим письмом”.

Для неглибокого тригранно-виїмчастого різьблення користуються прямою стамескою, а для глибокого – скісною.

Напівкруглою стамескою виконують такі елементи, як “заячі вушка”, “трилисник”, “напівколосок”.

“Колосок” ріжуть так. Проводять вузеньку смужку з чотирьох рисок, по дві з кожного боку (ширина смужки 3 мм). Потім прикладають під кутом 450 напівкруглу стамеску між лініями (ширина смуг між лініями – 5 мм) з кожного боку смужки і роблять заглибини до 2 мм. Далі, повертаючи стамеску, повторюють те саме, викидають стружку деревини гострими кутами до себе.

У деяких творах гуцульських майстрів модна побачити заглиблений матовий фон, на якому більш контрастно виділяється орнамент. Після того, як відокремили лінію основні елементи орнаменту, фон вибирають до глибини 1-2 мм вузькою та схиленою стамесками. Його можна покрити тисненням, вдаряючи по чеканах або гребінчиках молотком. Від дрібного тиснення одержують матовий шорсткий фон.

Одним з найдавніших способів є покриття виробу розчином бджолиного воску в скипидарі.

Приємного оксамитового полиску поверхні деревини надає полірування. Яким користуються гуцульські майстри,

У наш час поширеним способом обробки дерев'яних поверхонь є лакування. Різьблені вироби лакують так, щоб блискучою була випукла частина орнаменту, а заглибини залишались матовими.

Розділ 1.

1.3. Композиційна структура художнього різьблення даного регіону. Образність їх орнаменту.Народне декоративне прикладне мистецтво втілює в собі талант народу, його мудрість, розуміння краси й добра, його життєве світобачення. Воно є одним з показників досягнення нашої культури. Нині в нашій країні відкриваються нові перспективи розвитку народної художньої творчості.

В сучасному процесі розбудови народного мистецтва багато важить активність художнього життя окремих осередків, шкіл, яких так рясно на Україні. Серед них особливо виділяються відомі центри – Опісля, Богуслав, Дубниці, Дігтярі, Решетилівка, Климбівка, Кролевець, Косів, Яворів та багато інших.

Життєствердна сила народної творчості виявляється в постійному розвої художніх традицій, у діалектичній єдності колективного та індивідуального. З цього погляду надзвичайно цікава творчість родини Шкрібляків, майстрів з відомого регіону народного мистецтва Гуцульщини. Це велика династія талановитих різблярів, ткачів, вишивальниць, писанкарок, маятників. Усі вони – яскраві майстри своєї справи.

Їх самобутні творчості почерки формувалися на залежній основі традиційного мистецтва Гуцульщини.

Шкріб ляки зуміли осягнути таємниці народного мистецтва і завжди впевнено йшли шляхом удосконалення вже вироблених традицій. Початок формування творчих особистостей, виосіблення доробку майстрів з родини Шкрібляків на тлі багатогранного мистецтва Гуцульщини йде від видатного майстра сухої різьби по дереву Юрія Шкрібляка.

Пройшло більше ста років від тоді, як пішла по гуцульських селах і присілках слава про “гарного сточника” Юрія Шкрібляка. Його баклажки, барильця, пістолі, кріси, порохівниці, плашки, чарки – “порції”, ложки буди так майстерно мережані “писанням”, тобто сухим різьбленням, викладанням і жируванням, що про нього ще за життя заговорили як про найкращого різьбяра серед усіх майстрів Гуцульщини. А різьбярів там було вельми багато. Але особливо вславився серед них Юрій Шкрібляк. Його вироби були надзвичайно популярні серед народу. Вони вражали й радували людей, були їм близькі й зрозумілі. У них мовою орнаменту втілювався самобутній світ поетичних образів, створених народною уявою, його естетичні ідеали, його віра в краще майбутнє. Неписьменна людина, Юрій Шкрібляк пройшов тернистою стежкою до мистецької слави. Його твори з успіхом експонувались наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.. на виставках у Коломиї, Стрию, Тернополі, Львові, Одесі, Кракові, Тріесті, Відні а інших містах.