Різьба Гуцульщини

Розділ 1.

1.1. Історія розвитку різьби по дереву.

Різьбленням по дереву у нас займалися з найдавніших часів.

Деревина – красивий і приємний загальнодоступний матеріал, який досить легко обробляється найпростішими інструментами. Вона тверда, міцна і пружна. Протягом багатьох віків людина, широко використовуючи для своїх потреб цей природний матеріал, поступово вивчила різноманітні породи дерев, їх властивості, набувала практичних навичок, відточувала майстерність. Прикладом глибокого знання властивостей деревини й засобів її обробки є українська народна архітектура, побутові та декоративні предмети з дерева. У музеях республіки зберігаються численні речі хатнього вжитку, оздоблені геометричними або рослинними орнаментами: скрині, столи, миски, різноманітний дерев'яний посуд, дошки для вибійки, форми для пряників, прачі, рубелі, частини ткацького верстака, а також сільськогосподарський реманент – ярма, візки тощо.

Ці пам’ятки народного мистецтва засвідчують тривалий історичний шлях розвитку народного різьблення протягом якого вироблялися специфічні риси творчості різьбярів України.Твори українських народних різьбарів дореволюційного часу свідчать про те, що в окремих регіонах України побутували свої уставлені форми художнього різьблення, характерні тільки для усієї місцевості. Вироблені часом традиції народного різьблення з його локальними особливостями нині продовжують майстри Радянської України, твори яких відомі далеко за межами нашої країни.

З кожним роком на різних виставках народної творчості збільшується кількість експонованих творів тих, хто любить займатися у вільний час різьбленням по дереву. Більшість таких виробів привертає увагу красою форм, багатством орнаменту, вдало підібраною деревиною.

Перша зарубка, перший жолобок, зроблені людиною колись на дереві ножем чи сокирою, поклали початок практичному використанню деревини, розвитку художньої обробки дерева. Скісні, горизонтальні або перехресні лінії – позначки на дереві стали основою майбутнього орнаментального багатства в оздобленні дерев'яних виробів.

Розділ 1.

1.2. Регіональні особливості різьби.

Твори різьбярів Гуцульщини завжди вражають високою майстерністю виконання, дивовижним багатством художнього вирішення. Протягом тривалого часу майстри виробили свої принципи, традиційні методи різьблення по дереву.

Засвоївши у процесі виконання початкових вправ техніку різьблення, можна приступати до вивчення особливостей техніки гуцульського різьблення. Для початківців краще починати з предметів простої форми: скриньки, прямокутної таці, рамочки, обкладинки або футляра для альбома, дошки для нарізування хліба, овочів тощо. Тим, хто тільки починає, потрібно підібрати орнамент для різьблення, ретельно виконуючи рисунок на міліметровому папері.

Спочатку треба знайти центр площини, наприклад скриньки, від якого краще розміщати (у центрі, по боках та кутах) основні зображення орнаменту. Після цього основні контури орнаменту наносять на поверхню виробу шилом або ніжкою циркуля за допомогою лінійки та косинця. У такий спосіб на поверхні виробу утворюють тоненькі лінії – заглиблини.

Потім поверхню скриньки зачищають скляною шкуркою, а потім – дрібнозернистою. При цьому треба стежити, щоб не пошкодити нанесений малюнок. Готова поверхня повинна бути чиста і рівна. Її ретельно протирають ганчіркою, щоб зняти пил, залишки скла й приступають до ґрунтування. Для цього ватою або тампоном наносять тонесенький шар льняної олії так, щоб вкрити всю площину (краще це зробити долонею). Після того, як деревина вбере в себе олію, починають полірувати поверхню зо допомогою тампона та політури. Колові рухи треба робити швидко упоперек волокон, 5-6 разів на одному місці. Потім змоченим тампоном цей процес повторюють 2-3 рази і відставляють виріб на кілька годин.