Друкарська справа на Україні

Великі друкарські підприємства, такі як друкарні Львівського братства, Києво-Печерської лаври, завзято відстоювали монопольні права на друк та продаж богослужбових книг. У 17—18 ст. збут книг відбувався кількома шляхами. Перш за все, проводився продаж книг в самих друкарнях. Другим шляхом було розповсюдження книжок по інших регіонах. Книги розвозилися по різних містах, особливо в ярмаркові дні. У добу Петра Могили (20-ті — 40-ві рр. 17 ст.) видання Києво-Печерської друкарні, крім України, розповсюджувались у Росії, Молдавії, потрапляли і в інші країни. Особливо жваву торгівлю з Росією друкарня Києво-Печерської лаври вела з другої половини 17 ст. Є дані, що в 1672 р. друкарські майстри Тимофій Кушка та Олексій Мушин відкрили в Москві книгарню. Проте їхня торгівля не пішла жваво, що було зумовлено гострою конкуренцією з боку московських друкарень. Українськими книжками торгували в Москві також і київські міщани. Розширювали свою книготорговельну діяльність і інші українські друкарні. Так, особливо з початку 18 ст. Чернігівська друкарня продавала багато книжок в інших містах. Дуже поширеним явищем був і продаж книг мандрівними торгівцями. Поряд з новими книгами вони пропонували так звану “букіністичну” літературу (старі книги та книги, які були у вжитку).

________________________________________

ДРУКАРСТВО НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Друкарня Єлецького монастиря

Виникнення друкарства на Чергінівщині безпосередньо пов’язано з іменем церковного діяча Кирила Транквіліона. Близько 1625 року його було призначено на посаду архімандрита Єлецького монастиря в Чернігові. Наприкінці життя він заснував у Єлецькому монастирі друкарню і в 1646 р. надрукував збірник своїх віршів та прозаїчних творів під назвою “Перло многоцінне”. Ця книжка — єдиний відомий твір, який було надруковано в Єлецькій друкарні. Вважається, що після смерті К.Транквіліона (1646 р.) вона припинила своє існування.

Новгород-Сіверська друкарня

Відродження друкарства на Чергінівщині відноситься до часу, коли посаду архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського займав відомий літературний та політичний діяч XVII ст. Лазар Баранович. У 1670-х роках він відкрив друкарню в Новгороді-Сіверському.Роботи з її створення і функціонування очолив безпосередньо Симеон Ялинський. Судячи з видань цієї друкарні, вона почала функціонувати близько 1675 року. Книги одразу почали друкуватись українською і польською мовами. Друкувались богослужебні книги. Більшість видань складали твори, написані власне Лазарем Барановичем та його друзями — Іонакієм Галятовським, Дмитром Ростовським. Живучи в Чернігові, Л.Баранович не мав можливості приділяти друкарні належної уваги. Джерела засвідчують, що він був незадоволений її роботою, зокрема з великою кількістю орфографічних помилок у текстах та шахрайствами з боку С.Ялинського.

Друкарня Троїцького монастиря у Чернігові

Наприкінці 1679 року Новгород-Сіверську друкарню було перевезено до Чернігова і розташовано в Троїцько-Іллінському монастирі. Разом з друкарнею переїхав до Чернігова і Симеон Ялинський. У вересні 1679 р. Л.Баранович уклав з ним новий контракт. На новому місці діяльність друкарні спрямовувалась у тому ж напрямку що й у Новгороді-Сіверському. В друкарні видавались богослужебні книги, твори Л.Барановича та інших українських письменників кінця XVII ст.

Як стверджують джерела, С.Ялинський представник засновника Новгород-Сіверської (потім — Чернігівської друкарні) Л.Барановича не дуже розумівся на друкарській справі. Незабаром стало відомо про його шахрайські вчинки. Приступивши до створення друкарні, С.Ялинський отримав 4000 злотих (1000 карбованців). Саме такої суми мало вистачити на створення друкарні і видання великого твору Л.Барановича “Труби словес праведних”. Але останній вимушений був передати цю книгу у друкарню Києво-Печерської лаври. Тим часом С.Ялинський домовився з новгородським архімандритом про продаж йому 3000 накладу граматики. Надрукувавши цей наклад та відливши частину шрифтів, С.Ялинський продав їх без відома Л.Барановича.

Переконавшись у шахрайстві, Л.Баранович звільнив С.Ялинського з посади і запросив друкарського майстра Лукаша з Вільно, який за 3000 злотих (660 крб.) навчив троїцьких ченців відливати літери і виготовляти друкарські фарби.

Діяльність Чернігівської друкарні тривала і після смерті Л.Барановича (1693 р.). У 1969 р. було надруковано панегірик М.Армашенка на пошану І.Мазепи під заголовком “Theatrum perennis gloriac” (“Поприще вічної слави”). У перші десятиріччя XVIII ст. друкарня видавала численні твори відомого письменника архієпископа І.Максимовича. Крім того, випускались книги для потреб відкритого у 1700 р. Чернігівського колегіуму. 1705 року на замовлення Колегіуму слов’янсько-українською та польською мовами видано збірник “Зерцало от писанія божественного”. На початку цієї книги вміщено послання І.Мазепі. Саме за його сприянням при чернігівській друкарні було засновано паперову фабрику. Цікаво, що на цьому папері робились відбитки і водяних знаків. В тому ж “Зерцалі... “ водяні знаки аркушів зображують герби І.Мазепи та І.Максимовича.