Мрiї Тараса Шевченка про майбутнє України

З багряниць онучi драти,

Люльки з кадил закуряти,

Явленими пiч топити,

А кропилом будем, брате,

Нову хату вимiтати.

("Свiте ясний, свiте тихий...")

Зазнаючи горя i болю, зазнаючи гноблення з боку росiйського царизму, наш великий Кобзар часом проклинав москалiв i польську шляхту, але мрiяв про дружбу великих народiв. Вiн писав:

...Ляше, друже-брате!

подай же руку козаковi

I серце чистеє подай!

I знову iменем Христовим

Возобновим наш тихий рай...

("Ще як були ми козаками...")

Вiн мрiяв про сiм'ю вольну, нову, де:

...буде син i буде мати,

i будуть люде на землi,

де простеляться шляхи вiльнi i широкi:

...I пустиню опанують

Веселiї села.

("Iсаїя. Глава 35")

Мав Тарас i особистi мрiї. Хотiлося йому з милою дружиною у маленькiй хатинi над Днiпром дожити вiку:

Я тiльки хаточку в тiм раї

Благав i досi ще благаю,

Щоб хоч умерти на Днiпрi,

Хоч на маленькiй горi...