Українська історична пісня

І за неї, неньку-Україну, віддав своє життя й герой пісні «Ой Морозе, Моро¬зенку», якого по-звірячому вбили татари.

...вони його не стріляли,

і на часті не рубали,

тільки з його, молодого,

живцем серце виривали.

Поставили Морозенка

на Савур-могилу.

Дивись тепер, Морозенку,

Та на свою Україну.Захоплюємося ми й славним подвигом козака з історичної «Пісні про Бай¬ду». Це одна із найулюбленіших пісень нашого народу. Записано близько два¬дцяти варіантів цієї пісні. У ній народ прославив, очевидно, Дмитра Вишневецького, князя, якого на Січі прозвали Байдою. Він мав власне військо — загін козаків, на чолі якого він стояв у боротьбі проти турецько-татарських нападни¬ків. Потрапивши в полон до турків, він не зрадив Батьківщині, витримав страш¬ні катування й прийняв мученицьку смерть, бо турецький цар наказав його «на гак ребром зачепить».

Ой висить Байда та й не день, не два,

не одну нічку та й не годиночку.

Але навіть і в такому стані славний лицар не втратив мужності, залишив¬ся вірним рідній Україні і навіть зумів помститися своєму ворогу — турецько¬му цареві.

Ой як стрілив — царя вцілив,

Його доньку — в головоньку. О

то ж тобі, царю,

За Байдину кару.

Великої популярності зажили й пісні про народного месника Устима Кар-малюка, який двадцять три роки боровся проти панів-кріпосників. З числен¬них народних пісень про Кармалюка найбільш поширена — «Пісня про Устима Кармалюка» («За Сибіром сонце сходить...»), яка записана у двадцятьох варіан¬тах. У ній народ оспівує Кармалюка як народного заступника.

Звуть мене розбійником,

Що людей вбиваю, —

Я багатих убиваю —

Бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму,