Українська історична пісня

Джерела свідчать, що ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичні теми, а пізніше їх прямі спадкоємці — кобзарі. Микола Васильович Гоголь вважав їх за охоронців бойової слави України.

Минали роки, сторіччя, а українська історична пісня жила, розвивалася, пе¬редавалася з покоління у покоління. Чому ж не вмирають народні історичні пісні? А безсмертні вони тому, що в них живе сам народ, його мудрість, його джерельна совість. У народних піснях сяє мудрість і безстрашність, доблесть, лицарські подвиги захисників Вітчизни — українських козаків, які, не шкодую¬чи свого життя, відстоювали волю і незалежність нашого народу, Батьківщини.

Українські народні історичні пісні — могутнє духовне джерело нашого на¬роду. У народній пісні живе образ нашої славної України, її героїчна і водночас трагічна історія.

Героями історичних пісень є видатні діячі народу, а також пересічні козаки й селяни, які за влучним висловленням М. Стельмаха, шаблею, списом і серцем боронили рідну землю.

Слухаєш історичну пісню — і в уяві постають славні герої, козацькі полки, що йдуть захищати Україну від усіх ворогів її свободи. «Попереду Дорошен¬ко...», а там далі — Богдан Хмельницький і Іван Богун, Кривоніс і Сагайдачний, Морозенко і Нечай — славні сини України. Тематика українських історичних пісень різноманітна: турецька неволя, лицарська смерть козака, визволення з неволі та щасливе повернення до рідного краю, визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.

Особливо багато історичних народних пісень присвячено подіям визвольної війни українського народу 1648—1654 років. Кобзарі по всій Україні оспівува¬ли Богдана Хмельницького, його сподвижників Івана Богуна, полковника Мо¬розенка та інших народних героїв. Ось назви лише деяких пісень, що належать до циклу про визвольну війну: «Чи не той то Хміль», «Іван Богун», «Ой Морозе, Морозенку», «Не дивуйтеся, добрії люди» та інші.

Боротьба українського народу проти польської шляхти досягла особливого розпалу наприкінці XVI — у першій половині XVII століття. Польська шлях¬та вогнем і мечем прагнула поневолити волелюбний український народ. Уяву про невимовно тяжке становище України напередодні визвольної війни 1648—1654 років дає народна пісня «Розлилися круті бережечки»:

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася;

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, засмутилася.

Образ похиленої калини в пісні переростає в символ України. Але за¬вершується пісня бадьорим настроєм, надією на визволення матері-Вітчизни з неволі.

А ми тую червону калину,

Гей, гей, та піднімемо.

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, та розвеселимо.

І дійсно, встане славна Україна, бо є в неї такі діти, як Богдан Хмельниць¬кий. В історичній пісні «Чи не той то хміль» оспівується перша перемога Хмель¬ницького над польсько-шляхетським військом 1648 року в урочищі Жовті Води. Богдан Хмельницький не тільки мужній воїн, палкий патріот Батьківщини, але й мудрий і далекоглядний політик. У скрутні часи на допомогу повсталому укра¬їнському народові гетьман запросив хоч і ненадійного, але вкрай необхідного тоді союзника — кримську орду.