Екологічний туризм
Я.Б.Олійник, В.І.Гетьман, 2002 Екологічний туризм включає всі види туризму, орієнтовані па збереження природного довкілля, зокрема заповідних ландшафтів, налагодження гуманних стосунків з місцевим населениям та органами самоврядування, поліпшення фіиансово-економічного благополуччя регіонів О.О.Любіцева, К. Стащук, 2002 Екологічний туризм - це напрямок туризму, оснований на максимізації використання природно-рекреаційних благ та ресурсів і спрямований на еколого-просвітницьку рекреаційну діяльність
В.В. Храбовченко 2003 , Екотуризм - вид туризму, що грунтується на туристському попиті, пов'язаний із туристськими потребами в пізнанні природи і внесенні внеску в збереження екосистем при повазі інтересів місцевого населення
Мають місце твердження, що вперше термін оув використаний Т. Міллсром у 1978 р. як позначення одного з варіантів життєздатного розвитку туризму.
За М.Б. Біржаковим першими науковими публікаціями з екологічного туризму були статті Р. Юнка «Скі-и.іси туристів на 1 гектар пляжу? Слова па захист •¦м'якого туризму» (1980 рік) та X. Вайса «Мирна руйнація ландшафту і заходи для його порятунку у Швейцарії (1981 рік)
В.В. Храбовченко вважає, що першість у запровадженні терміну «екологічний туризм» належить Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ) «Супутник» Іркутського обкому ВЛКСМ коли його фахівцями н середині 80-х років були розроблені та запроваджені такі маршрути, як «Екотур по Кругобайкальській залізниці», «Екотур по долині ріки Голоустній» та in. Ці маршрути були першими офіційно названі «маршрутами екологічного туризму» та під такою назвою увійшли до каталогу БММТ «Супутник» ЦК ВЛКСМ.
За даними О.О. Любіцсвої та К. Сташука термін «екотуризм» ввів мексиканський екоиоміст-сколог Г.Це-баллос-Ласкурья у 1991 році.
Проте в одних випадках маються на увазі подорожі, що здійснюються в незаймані цивілізацією куточки природи. У інших - це зусилля з підтримки екологічної рівноваги в природі. Існують також і певні геопросто-рові відмінності у визначеннях, що пов'язані з розходженнями в поглядах на екотуризм. Експерти з розвинутих країн - постачальників екотуристів, розуміють екотуризм з позицій споживачів (гостей), грунтуючись па відповідних сподіванням, бажаннях і рекреаційних потребах. Туроператорів країни, що приймає міжнародних екотуристів (господарів) хвилює прибуток і внесок туризму в соціально-економічний розвиток своєї країни.
Узагальнюючи всі вище наведені визначення, можна виділити три основних складових екотуризму - еко-(ісвітню, природоохоронну, етнотолерантпу.
Екоосвітия складова передбачає наявність в екотурі елементів екологічної освіти та просвіти (пізнання природи, отримання туристами нових знань, навичок та вмінь не просто поведінки у природі, а спілкування з нею);Природоохоронна складова реалізується у відповідній природозберігаючій поведінку групи на маршруті, застосування спеціальних еколого-туристських технологій мінімізації впливу на природне середовище, а також участь туристів й туроператорів у програмах та заходах з захисту навколишнього середовища.
Етнотолерантна (її ще можна назвати етпоеко-логічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.
При відсутності хоча б однієї з цих складових екоту-ризм неможливий у принципі. У таблиці 2 згруповано основні недоліки визначень поняття «екологічний туризм». Таблиця 2. Недоліки деяких визначень екотуризму (за В. В. Храбовченко, 2003 із доповненнями)
Визначення Недоліки
Відвідання національних парків і інших природних об'єктів з метою спостереження і отримання насолоди від видів рослин, тварин, а також місцевої культури Не враховуються інтереси місцевих мешканців, не зберігаються екосистеми.
Пізнавальна подорож, що збагачує знаннями про природу, допомагає зберегти екосистему, залишаючи при цьому недоторканими мешканців природного середовища Вияв неповаги до інтересів місцевих мешканців