Демократизація в Україні, соціологічний діагноз

Ці дані повністю корелюють з результатами моніторингу Інституту соціології. Протягом 1994-2001 рр. респондентам ставилося запитання про спроможність вплинути на рішення центральної та місцевої влади, які утискають інтереси народу. Відповіді протягом 1994-2001 рр. (табл.1) засвідчують надзвичайно низький рівень усвідомлення спроможності вплинути на владу, і, головне, повну відсутність динаміки, не зважаючи на те, що протягом цього часу відбулося кілька виборчих кампаній, як загальнодержавних, так і місцевих.

Таблиця 1. Динаміка оцінок населенням України своєї спроможності впливати на владу (%) (відповіді «важко сказати» опущені)

Оцінка спроможності вплинути на рішення влади 19941995199619971998199920002001

Вважають, що можуть протидіяти рішенням центральної влади 66554445

Вважають, що не можуть протидіяти рішенням центральної влади 6567656768626664

Вважають, що можуть протидіяти рішенням місцевої влади 12118799710

Вважають, що не можуть протидіяти рішенням місцевої влади 5659606259546056

Оцінка ефективності демократичних механізмов відбору еліт та виборних інститутів влади.

Представницька демократія означає, що громадяни на виборах обирають до влади своїх представників, які мають обстоювати їхні інтереси. Отже, якщо таке представництво визнається громадянами, значить демократичний механізм відбору політичних еліт функціонує, якщо ж громадяни не вважають, що обранці виражають їхні інтереси, значить, механізм виборів працює вхолосту.

У моніторингу Інституту соціології респондентам ставилося запитання: «Чи можете Ви сказати, що обраний від Вашого округу депутат Верховної Ради здатен виразити Ваші інтереси?» Динаміка відповідей на це запитання дуже виразна (табл.2).

Таблиця 2.

Впевненість респондентів, що депутат округу здатен виразити їхні інтереси (%)

Відповіді 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Так 23 9 7 4 13 9 7 8

Не впевнений 33 31 30 25 43 38 38 36

Ні 13 34 32 42 24 34 32 34

Я не знаю, хто був обраний 21 24 29 28 18 18 22 21

У нашому окрузі депутат не затверджений 8 2 2 1 2 1 1 1

Оцінка населенням депутатів округів має бути вагомим аргументом для тих, хто обстоює чисто мажоритарний виборчий закон на тій підставі, що начебто саме мажоритарні депутати є відповідальними перед своїми виборцями. Як бачимо, таких «відповідальних» громадяни бачать лише у 8%. Вражає також динаміка ставлення громадян до своїх депутатів: одразу після виборів 1994 року, які проходили за мажоритарним принципом, на обраних депутатів покладали певні надії, які різко впали вже наступного року, зійшли майже нанівець за час дії того парламенту і знову дещо зросли у рік наступних виборів, і знову депутати не виправдали надій своїх виборців.

Слід сказати, що органи представницької демократії, хоч і обираються населенням, проте не користуються їхньою довірою. Так, у рік перших виборів до Верховної Ради (1994), за даними моніторингу Інституту соціології, їй висловлювала недовіру половина населення, а у рік других виборів (1998) - вже майже дві третини. Верховна рада постійно посідає передостаннє місце у рейтингах довіри до держаних інституцій та органів влади, «поступаючись» у рівні недовіри лише партіям.