Соціально-економiчнi процеси в Україні

Звичайно, важливо, що люди думають про суспільство і як вони його оцінюють. Однак головне - наскільки добре чи погано вони почуваються за наявної соціальної ситуації. Саме тому перші запи¬тання, яких потребують і медична, і соціальна діагностика: "Як почувається і на що скаржитеся?"

Але коли ставиш пряме запи¬тання, отримуєш, як правило, категоричну відповідь, в якій немає місця нюансам і напівтонам само¬почуттю людини. У нашому моніто¬рингу ми запитували людей про те, наскільки вони задоволені сво¬їм становищем у суспільстві.

Вже в перший рік незалежності Укра¬їни близько половини населення було незадоволено своїм становищем, а на 1998-й невдоволення висловлювали вже понад три чверті. Відповідно скорочува¬лась і невелика частина задоволених. По¬зитивні зрушення помітні пише в останні два роки, але вони принципово не змінюють картини масового соціального від¬чуження. До того ж невдоволення пере¬важає практично в усіх верствах населен¬ня, демографічних і професійних групах.

За таких настроїв в Україні зберіга¬ється відносна соціальна стабільність. Чи не парадокс це? Чому люди не поспі¬шають залишити настільки незручні соціальні позиції і не борються за нечис¬ленні "місця під сонцем"? Чи справа лише в безмежній терплячості народу? Чи є соціальні чинники, спроможні компен¬сувати це незадоволення? Один з них - побутова забезпеченість. В останнє десятиріччя вона стала ґрунтовнішою та цивілізованішою і, безперечно, стри¬мує бурхливі прояви невдоволення. Проте є й інші соціальні блага, які люди цінують не менше, ніж побутовий ком¬форт.

Саме як узагальнена оцінка того, наскільки вистачає (чи бракує) людині тих чи інших соціальних благ, розгляда¬ється рівень соціального самопочуття. Йдеться і про матеріальні, і про соціаль¬ні та духовні блага. 3 1 995 року щороку визначається, якою мірою не вистачає людям соціальних благ в 11 основних сферах життя. Виміри ґрунтуються на тезі: чим більше людина відчуває не¬достатність соціальних благ, тим гірше її самопочуття.

У більшості аспектів, пов'язаних зі щоденними матеріальними турботами, роботою, дозвіллям та підтриманням здоров'я, переважає відчуття недостат¬ності соціальних благ. 3 1995 до 2000 року з одних пози¬цій дефіцит соціальних благ зріс, а з інших - скоротився. Суттєво зросла час¬тка людей, яким бракує належної робо¬ти, можливості підробляти і працювати з повною віддачею. 3 одного боку, це свідчить про зростання напруженості у сфері зайнятості, загострення проблем безробіття, а з іншого - люди більше налаштовані на інтенсифікацію трудо¬вих зусиль, ніж у минулому. Це може стати однією з важливих психологічних передумов подолання соціально-еко¬номічної кризи. Важливою є тенденція скорочення дефіциту житла, меблів, не¬обхідного одягу. Якщо вона триватиме і далі, то з'являться передумови для по¬ліпшення структури і якості харчування, а далі - для зростання заощаджень, що, нарешті, означатиме реальний ус¬піх декларованої ринкової реформи.

У недостатньо освічених, малокваліфікованих і незайнятих соціальне самопочуття за останні роки знизилося, тоді як у кваліфікованих працівників і людей з вищою освітою воно дещо зросло. Найгірші показники у працівни¬ків сільського господарства, службов¬ців з допоміжного персоналу працівни¬ків низької кваліфікації, домашніх гос¬подарок, непрацюючих пенсіонерів.

Це природно, оскільки державні допомога вкрай обмежена, а власних зусиль для виживання в нових умовах їм не вистачає через похилий вік, низьку кваліфікацію, втрату роботи тощо.Менш природним є те, що не підвищується рівень соціального самопочуття у зайнятих у приватному секторі. Як що вони не відчувають змін на краще, то це означає, що економічні реформи не приносять позитивних результатів. У зайнятих в державному секторі само¬почуття на тому ж рівні, що й у незайня¬того населення. Це - ознака глибокої кризи в державному виробничому сек¬торі, який стає дедалі важчим тягарем для економіки країни.

1995 року трохи гірше від молоді та старшого покоління почувалися люди середнього віку, на яких лягла головна відповідальність за виживання сус¬пільства.

2000 року соціальне самопочут¬тя молоді дещо поліпшилося, а у старшого і середнього поколінь - погіршилося. Напевне, для молоді проблеми соціальної адаптації до нових суспільних умов виявилися не такими складними

Молоді більшою мірою бракує на¬лежної роботи, модного одягу, хорошо¬го житла, сучасних економічних знань. Людям середнього віку частіше не вис¬тачає можливості мати повноцінну від¬пустку та дозвілля, працювати з повною віддачею, придбати необхідний одяг. Люди старшого віку насамперед скар¬жаться на здоров'я, якість медичної до¬помоги, неможливість купувати необ¬хідні продукти та харчуватися на свій смак. Кожне покоління відчуває дефіцит соціальних благ у тих сферах, які є най¬важливішими для нього: молодь - у сфері професійного самовизначення та зовнішнього вигляду; люди середнього віку - в забезпеченні можливостей для праці і відпочинку; старше покоління - у зміцнені здоров'я, нормальному хар¬чуванні та підтримці морального духу за умов трансформації суспільства.