Соціально-економiчнi процеси в Україні

Відділення позицій (статусів) від систем винагороди, неза¬вершеність процесу дроблення .і присвоєння власності й полі¬тичної влади зумовлюють можливість і навіть необхідність роз¬паду обов'язкової для функціонально залежних систем іден¬тичності індивідів і позицій» їхню взаємну диференціацію чи навіть відчуження і відторгнення. Утворився розрив між "уяв¬ною" та "реальною" належністю до верстви чи групи. (Цей про¬цес зачепив, певна річ, не всіх, але дуже багатьох). "Уявна" належність, пов'язана з попереднім життєвим досвідом, осві¬тою, професійною кар'єрою, поставлена під сумнів наявними умовами і не потверджується "значущими іншими". Належ¬ність (до позиції, статусу, організації) і участь - віднині не те саме. За відсутності систем винагороди належність поставлено під сумнів, отже, зникла і жорстка обов'язковість участі, кон¬троль за якою заздалегідь приречений на неефективність. Інак¬ше кажучи, оскільки ресурси ідентифікації виявилися недо¬сяжними і невизначеними, значна частина простору ідентифі¬каційних практик перетворилася на "проблемний простір". І в особистісному, і в соціальному аспектах питання ідентифікації стали центральними для структури суспільства.В Україні, безсумнівно, відбувається зміна типу соціальної структури. Власність, гроші, влада, повага, визнання, куль¬турна спадщина, традиції, історія та інформація, символи, на¬решті, - все є об'єктом конкуренції, перерозподілу і присво¬єння. Українське суспільство постає сьогодні як суспільство "нічиїх" речей. Тут мало що усталено комусь належить; у ба¬гатьох випадках важко сказати, чи здійснилася диференціація державної, колективної і приватної власності (тим більше, що державна власність використовується як приватна); чи за пра¬вом, легітимне володіють власністю її нинішні господарі. Можливість для включення у нову гру зі значними еконо¬мічними й соціальними ставками та готовність узяти в ній участь, реальні знахідки і втрати - ось що найчіткіше дифе¬ренціює агентів взаємодії. Порівняно з недавнім минулим, без сумніву, спостерігаються помітні зрушення, внаслідок яких утворилася строката й неоднорідна картина, відбулося не передбачуване переміщення й розміщення індивідів, спільнот і ор¬ганізацій в спільному континуумі взаємодій. Реконструкцію цієї картини соціологи ще не здійснили, не вироблені й релевантні поняття для окреслення явищ, що намітились. Проте певні особливості, які найбільше впадають у вічі, вже можуть бути предметом обговорення.

Корпорації у соціальній структурі

Форми асоціації індивідів, що колись виникли у процесі підтримання спільного життя, вже не виходять за межі куль¬тури. Часто невидимі й майже невідчутні, вони, однак, і надалі існують у світі власне людського, знаходячи конкретних со¬ціальних носіїв або ховаючись у особливих соціальних нішах. Фратрія, безумовно, належить до давньої історії, а цех - до середньовіччя. Але так само справедливо й те, що фратрії й це¬хи, як і колись, залишаються формами взаємодії індивідів. Не дуже поширені, відсторонені модерними типами спільності, во¬ни зберігаються на периферії сучасної соціальності й культу¬ри. Проте у певних історичних і політичних ситуаціях якимись не завжди явними й легко виявленими, але потужними струме¬нями вони переносяться до життєво важливих центрів соціу¬мів, стаючи найефективнішими інструментами досягнення пев¬ного спектру мети. Складається враження, що кризи й транс¬формації дають нове життя архаїчним колективним утворенням.

Варто було б поміркувати над тим, яким чином індивіди до¬ступними зразками для копіювання й наслідування в змозі відтворювати архаїчні форми колективності. Можливо, ці форми наново винаходять і вигадують, конструюють з наявних умов і засобів діяльності в конкретних обставинах. Хоч як би там було, ситуація перерозподілу ресурсів явно потребує, щоб індивіди, якщо вони прагнуть досягти конкурентноздатності, у змаганнях за блага створювали асоціації подібного типу та вступали у релевантні їм взаємини.

Нинішня реальність привертає увагу соціолога до певного різновиду соціальних утворень, а саме до "чинних структур" ситуації перерозподілу багатства, влади, престижу, культури, символів. Такі утворення найзручніше, мабуть, називати кор¬пораціями (від латин. corporatio - об'єднання, товариство, спілка на основі цехових, групових інтересів, об'єднання для досягнення мети у суспільній сфері).

Певна річ, може виникнути спокуса трактувати корпорацію як родове визначення багатьох історико-культурних видів ко¬лективності, в різні епохи та в різних країнах відомих під різ¬ними іменами, наприклад, фратрія, цех, чернечі та лицарські ордени, братства, "ложі", громади й артілі або ж "мафія". Вод¬ночас очевидно, що поняття "корпорація" має не лише безсум¬нівну схожість із деякими соціологічними термінами, такими як "команда" у драматургічній версії повсякденності Е. Гофмана, а й відмінності - скажімо, від термінів "кліка" чи "цільо¬ва група" у їх соціологічному трактуванні. Обґрунтування від¬мінності поняття "корпорація" від названих інтересів (так само як і емпіричне дослідження конкретних різновидів корпорацій в українському суспільстві) являє собою, однак, самостійне дослідницьке завдання. Тому я обмежуся тим, що визначу ос¬новні атрибути, що конституюють корпорацію як один з еле¬ментів структури, суспільства, елемент, в якому співіснують і взаємодіють фрагменти й компоненти соціальних утворень різних історичних і культурних епох.Насамперед слід відзначити, що своєрідній соціальній ре¬анімації корпорацій сприяють зростаюча конкуренція за блага, а також супутні їй архаїзація обмінних операцій (прямий про¬дуктообмін) та поширення "караванних" зусиль задля достав¬ки товарів з близького й далекого зарубіжжя, які здійснюють¬ся на свій страх і ризик в обхід держави і поза нею. Саме кон¬куренція , і пошуки джерел винагороди перетворюють корпо¬рації на необхідні складові нинішньої ситуації. Інакше кажучи, корпорації формуються й утверджуються в контексті та у зв'язку з відродженням різноманітних пережиткових форм взаємодії у багатьох сферах життя. Досягти успіху в змаганні за ресурси навряд чи реально без об'єднання в асоціації, згур¬товані спільною метою, дисципліною, практично цілковитим підкоренням певним правилам і нормам. Корпорації ж явля¬ють собою чистий тип асоціацій "для себе" з артикульованими умовами членства і ясними перспективами дій, де внутрішні відмінності у статусах, обсязі владних повноважень і розмірах винагороди доповнюються значущістю колективного успіху.