Соціологічний аналіз девіації

з примусом. Крім кримінального покарання застосовуються різні ад¬міністративні засоби впливу.

Подолання девіантної поведінки потребує знання суті, причин, оз¬нак злочинності та особистості злочинця. Злочинність — динамічне соціально-правове явище, яке включає сукупність усіх злочинів, що здійснюються у суспільстві на даному етапі і характеризуються пев¬ними кількісними та якісними показниками (стан, рівень, динаміка, структура, характер). Йдеться про зареєстровану і приховувану (латентну), не зареєстровану, злочинність, про її детермінанти — об'єктивні й суб'єктивні, головні й другорядні.

Розробляючи шляхи подолання девіантної поведінки, треба вихо¬дити і з того, що безпосередньою психологічною причиною окремого злочину є намагання індивіда задовольнити свою потребу всупереч і на шкоду суспільним інтересам. За соціальним змістом потреби по¬діляються на життєво необхідні (їжа, одяг, житло та ін.); нормальні, що соціальне схвалюються; деформовані; спотворені. Після середо¬вища потреби є другим важливим об'єктивним фактором людської життєдіяльності, поведінки, включаючи її відхилення.

Криміногенне середовище, негативні обставини інтенсифікують злочинну дію, деформують потреби і, відповідно, їх усвідомлення та практичне задоволення. Це стосується як окремого індивіда, так і пев¬них груп індивідів. Звідси — групова, організована злочинність, учасники якої спілкуються в умовах кримінологічної ситуації.

Структура особистості злочинця включає: 1) соціальне-демо¬графічні ознаки; 2) кримінально-правові ознаки; 3) соціальні прояви у різних сферах життя; 4) моральні властивості; 5) психологічні особ¬ливості. Ці риси мають соціальне негативну спрямованість: спотво¬рені потреби, які багато в чому залежать від несприятливого середо¬вища, усвідомлюються злочинцем у власних інтересах, орієнтаціях, мо¬тивах і цілях, які суперечать загальноприйнятим,

Антисуспільна спрямованість суб'єктів девіантної поведінки харак¬теризується негативно-зневажливим ставленням до людини, її цін¬ностей; корисливими, егоїстичними намірами; нехтуванням соціаль¬них норм; легковажно-безвідповідальним ставленням до свого місця в суспільстві.

Шляхи подолання девіантної поведінки, тим більш у її злочинному варіанті, повинні визначатися з урахуванням названих специфічних рис особистості злочинця, впливаючи на середовище (обставини, ситуа¬цію), формування здорових потреб, насамперед потреб у самовдоско-.

наленні, на процес усвідомлення цих потреб та їх активного задово¬лення через творчість. Деформація особистості починається саме з втрати життєвої мети як цільової установки творення самого себе і обставин свого життя. Ця внутрішня робота особистості потребує великого напруження і зусиль, але тільки таким шляхом людина може подолати свої негативні риси, розвинути свій потенціал. Суспільство зацікавлене у такому самовдосконаленні кожного члена суспільства і покликане всіляко допомагати розвиткові особистості.

Соціологія девіації допомагає чітко визначити і реалізувати шляхи подолання девіантної поведінки стосовно середовища-потреб, їх усвідомлення й діяльного задоволення задля утвердження закон¬ності та правопорядку.

Отже звідси випливає висновок – девіація , як не прикро перебуває в постійному процесі розвитку , а тому всі зусилля сучасного суспільства спрямовані на те ,щоб знайти найефективніші шляхом подолання цього явища.

Список використаної літератури :

1.М.П.Лукашевич ” СПЕЦІАЛЬНІ ТА ГАЛУЗЕВІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ” –

К., МАУП, 1999 р.

2.Туленков Н.В. ” СОЦИОЛОГИЯ КОНФЛИКТА И ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ ” –

К.,УГУФВС, 1994р.

3.Аванесов Г.А. ” КРИМИНОЛОГИЯ И СОЦИАЛЬНАЯ ПРОФИЛАКТИКА ” –