Соціологічний аналіз девіації

До основних форм девіантної поведінки належать правопорушен¬ня (включаючи злочинність) пияцтво, наркоманія, проституція, самогуб¬ство. Серед них злочинність є найнебезпечнішою формою, проявом гострого конфлікту між особистими та суспільними інтересами. Алкоголізація (пияцтво і алкоголізм) та наркоманія є формою втечі від повсякденних турбот і життєвих негараздів, засобом зняття напру¬ження й невпевненості. Крайньою формою такої втечі є самогубство.

2.Біологічні , психологічні , соціологічні пояснення девіації.

Теорії аномії Е . Дюрктейма , Р. Мертона.

Девіація, як вже зазначалося, є результатом протидії нормам будь-якого суспільства. Теоретичний огляд основних концепцій девіації за¬свідчує їх комплексно-системний характер. Адже біологічний, пси¬хологічний та соціологічний підходи органічно взаємопов'язані, тоб¬то інтегровані в єдину, комплексну системну цілісність. Причому со¬ціологічний аспект виступає системоорганізуючим чинником, у якому синтезуються біолого-психологічні характеристики. Адже людина — біосоціальна істота. Соціальна суть людини визначає її як особистість за врахування біологічних і психологічних ознак. Саме в цьому поля¬гає глибинний зміст соціології людської поведінки, включаючи її від¬хилення від норм на рівні правопорушень чи злочинності.

Біологічні теорії девіації (Ломброзо, Шелдон) трактують безпосе¬редню фізичну структуру людини (фізичні риси, тілесну будову) як прямий детермінант її девіації (фізичні особливості — причина девіантної поведінки).

Психоаналітична теорія Фрейда доповнює біологічну, наголошую¬чи на внутрішньо притаманній особистості конфліктності, яка спричи¬няє девіацію.

Соціологічний підхід враховує біопсихологічні фактори для уза¬гальнення і втілення в інтегрально-соціальному обсязі. Згідно з со¬ціологією девіації остання настає як наслідок різних форм аномії (відсутність норм — Дюркгейм; розрив у системі «цілі — засоби» — Мертон), соціальної дезорганізації (відсутність, послабленість, супереч¬ливість норм — Шоу, Маккей), культурної дезорганізації (Селлін, Міллер, Сатерленд, Клауард, Охлін), групової дезорганізації (між владною групою та іншими — Беккер), кримінологічної дезорганізації (Турк, Квінні, Тейлор, Уолтон, Янг).

Основні теорії та концепції девіації

Пояснення Теорія (концепція) Теоретик Основна ідея

Біологічне Фізичні риси, пов'язані зі схильніст до злочинів Ломброзо Фізичні особливості є причиною девіації

Певна фізична будова, що найчастіше зустрічається у девіантів Шелдон Те саме

Психологічне Психоаналітична теорія Фрейд Конфліктність, притаманна осо¬бистості, спричиняє девіацію

Соціологічне Аномія Дюркгейм Девіація, зокрема самогубство, здійснюється через відсутність норм

Соціальна дезорганізація Шоу, Маккей Девіація багатьох видів виникає, коли культурні цінності, норми та соціальні зв'язки відсутні, по¬слаблені чи стають суперечли¬вими

Аномія Мертон Девіація відбувається, коли існує розрив між цілями суспільства та схвалюваними засобами їх досягнення.

Соціокультурні теорії Селлін, Міл-лер,Сатерленд, Клауард, Охлін Конфлікти між нормами суб-культури та панівною культурою є причиною девіації

Теорія навішу¬вання ярликів Беккер Девіація — своєрідний ярлик, яким групи, що мають владу, по¬значають поведінку більш слаб¬ких груп