АВТОБІОГРАФІЯ (СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Суспільне середовище, потреби, інтереси, цінності, ціннісні орієнтації, соціальні норми, а також певним чином спрямованні емоції зумовлюють формування та існування життєвої позиції особистості. Життєва позиція особистості включає в себе її орієнтацію у навколишньому середовищі, у тому числі ціннісну орієнтацію, її ставлення до інших людей, установку і готовність до здійснення певних дій, форми і способи цього здійснення.

Процес формування життєвої позиції включає в себе великий комплекс об'єктивних і суб'єктивних умов та процесів, серед яких – засвоєння особистістю певного світогляду, різноманітних знань, вироблення переконань, соціальних і професійних навичок, роозвиток міжособових відносин, прилучення її до трудової та громадсько-політичної діяльності.Наукової класифікації життєвих позицій у літературі поки ще не має. Але в окремих дослідженнях згадуються: активна – пасивна, критична – некритична, пристосовницька, істинна – хибна, суперечлива – несуперечлива, нова – стара, прогресивна – реакцційна, мілітаристська – антимілітаристська, економічна, соціальна, політична, правова, громадянська, моральна, художня, релігійна, світоглядна і т.ін. Все це різновиди життєвої позиції особистості. Можуть мати місце різні поєднання тих чи інших життєвих позиццій. Так, у літературі часто вживається поняття «соціально-політична позиція».

Особистість за своєю суспільною природою активна, зокрема щодо своїх інтересів. Але щодо вимог інших людей справа з активністю значно ускладнюється. Під впливом суспільства, держави, традицій, громадської думки, авторитету старших, соціальної групи або її керівника, під прямим або опосередкованим тиском інших людей особистість може коригувати свою активність, спрямовувати її в русло вимог цих суб'єктів або суспільних інститутів, пристосовувати деякі свої інтерси до інтересів інших, ставати поступливою, податливою і навіть покірною, тобто займати пасивну щодо інтересів інших життєву позицію. Таку форму вираження позиції особистості, для якої характерні пасивність, некритичність, податливість, пристосуванство щодо впливу на неї оточенння, називають комформізмом – активна життєва позиція особистості. Є кілька різновидів конформізму. Виділемо три з них. Конформізм може виражати:

1)пристосовницьке ставлення особистості до вимог іншої, звичайно авторитетної, впливової особистості (особистісно-авторитарний конформізм);

2)таке ж ставлення до вимог великої, середньої або малої соціальної групи, до якої вона належить (внутрішньо груповий конформізм);

3)таке ж ставлення до вимог суспільства, його інститутів, панівних суспільних груп, держави (суспільний або соціальний конформізм).

Поняття конформізму часто зіставляється з поняттям нонконформізму – пасивна життєва позиція особистості.

Що стосується моєї життєвої позиції, то вона носила активний характер. Її формувння припадає на роки моєї юності. На той час я вже була досить розвинуиою особистістю як в психічному, так і в соціальному плані. Я читала багато книжок переважно психологічного та філософського характеру, захоплювалась класикою, часто дискутувала з мамою на різні теми. Крім того юність, це період, коли виникає почуття власної неповторності, індивідуальності, в негативному варіанті виникає протилежне – дифузне “я”, рольова та особистісна невизначеність. Типовими для цієї фази є також “програвання ролей”, коли молода людина не обирає ролі остаточно, а начебто приміряє їх до себе.

Саме в цей час пераді мною постала проблема професіонального самовизначення. Але, як зазначає І. С.Кон, самовизначення є одночасно і самообмеженням. Школяр в пофесійному відношенні ще ніхто, «чиста потенція». Він може бути і слюсарем, і лікарем, і космонавтом. Вибір спеціальності робить людину чимось визначеним, він отримує певну сферу діяльності, в якій предметно реалізуються його сили і здібності. Але це, разом з тим, означає відмову від багатьох інших діяльності. І хоча це природно, зробити відповідальний і самообмежуючий вибір зовсім нелегко.

Професійне самовизначення сьогодні – баготомірний процес, який можна розглядати під різними кутами зору. По-перше, як процес прийняття рішень, посередництвом яких індивід формує і оптимізує баланс своїх нахилів, з одного боку, і потреб існуючої системи суспільного поділу праці – з іншого. По-друге, як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. Ці підходи підкреслюють різні сторони справи, але є разом з тим взаємодоповнюючими. В віковій психології професійне само визначення звичайно поділяють на ряд етапів:

I.Дитяча гра, в ході якої дитина примірює на себе різні професійні ролі і “програє” окремі елементи пов’язаної з ними поведінки.